Італієць-засновник, підготовка як у морпіхів і соліст, який поліг за Україну: в Одесі відзначають віковий ювілей балетної трупи Опери  

Круглу дату, сторіччя балетної трупи, відзначають в Одеському національному академічному театрі опери та балету.

Свято не скасовує звичайних щоденних занять у класі та репертуарних вистав: балетні ніколи не розслабляються. Тіло саме наполегливо просить навантаження, нових батманів, шпагатів і асамбле!

1923 року було засновано балетну трупу нашого театру під керівництвом відомого італійського хореографа Роберто Баланотті. Уже в сезоні 1924-25 року він зробив класичні постановки балетів «Коппелія» і «Корсар».

У найближчих планах Опери присутня постановка «Коппелії», яка напевно стане хітом репертуару — в цьому переконує відмінна творча форма сьогоднішньої трупи. Сто років — це про досвід і традиції, а на сцену виходять молоді люди, якими керують навчені роками і сценою попередники.

Окрім Баланотті, у театрі сьогодні згадують добрим словом великого експериментатора Касьяна Голейзовського, діяльність якого змусила тогочасну пресу називати одеський театр «балетним Голлівудом», «фабрикою нового танцю, звідки він мав би розповсюджуватися по всій Україні».

Згадують Миколу Трегубова, Ігоря Чернишова, Наталю Риженко, Віктора Смирнова-Голованова, Леоніда Лавровського, Олега Виноградова, Аллу Риндіну, Сільвію Вальтер, Світлану Антіпову, Наталю Баришеву. У трупі понад 70 артистів, не тільки одеситів, а й переселенців з інших регіонів України, які постраждали під час війни. І якщо в інших театрах для реклами танцюристів довго вибудовують у кадрі, наших можна просто знімати під час вистави з будь-якої точки, отримуючи чудові фото, що прикрашають журнали і буклети.

«У ювілейному сезоні на глядачів очікують «Дон Кіхот», «Жизель», «Баядерка», сучасний балет «Долі» на музику Юлії Гомельської, балетна імпреза Suite a la danse, — розповідає завідувач балетної трупи, заслужений артист України Гаррі Севоян. — На початку 2024 року відбудеться прем'єра сучасного балету на музику українського композитора Олександра Родіна La Folie, буде показано одноактний балет «Танго: лід і полум'я».

Як розповіла балетмейстерка-постановниця «Танго: лід і полум'я» Яніна Кисельова, прем'єра відбудеться вже 27 і 28 січня. Балет поставлений на музику різних композиторів XIX і XX століть.

«Задумка моя полягала в тому, що дві стихії, що борються, вогонь і лід, зливаються воєдино, і у фіналі все перетворюється на любов, — інтригує Яніна. — Ці стихії представлені двома парами солістів. «Крижані» образи трішечки демонічні, але ставлю все в класиці, хоча і в стилі танго. Зайняті, крім солістів, 24 артисти балету, буде кілька складів. «Полум'яними» будуть молоді солісти Анастасія Корно і Роман Лобкін, дуже сподіваюся на Стаса Скринника, який відновлюється після травми, Крістіана Нікуліцу і Марію Рязанцеву. Молода балерина Анастасія Шепетуха уособлює лід: висока (близько 178 сантиметрів), красива. Настя буде в парі з Віктором Руденком, чий зріст майже під два метри».

Вистава вийде сорокахвилинною і даватиметься в один вечір із хітом репертуару, одноактним балетом «Болеро». Феєрверк пристрасті!

Дитячі балети «Білосніжка» і «Дюймовочка», як показав досвід, цікаві всій родині, артисти з ними успішно гастролювали в Голландії та Греції.

«Ми вивозимо український продукт до Європи, — уточнює Гаррі Севоян. — Із середини грудня веземо до Греції «Дюймовочку» і «Жизель», загалом 22 вистави. «Дюймовочка» б'є у нас усі рекорди за відвідуваністю. Одеситам подобається, вони розповідають друзям, знайомим, інтерес до вистави не згасає, а, навпаки, розгорається. Вистава дуже сподобалася грецькому імпресаріо. Композитор Юрій Шевченко, художник Анна Іпатьєва та балетмейстер, ваш покірний слуга, створили цю казку. Наш театр заявляє сьогодні про українську культуру, про те, що в нас є чудові вистави, які гідні світового глядача. Приймають добре, і зараз ми веземо не одну-дві, а цілих 15 «Дюймовочок». Якщо трупа себе погано показала, її більше не запросять, нас же кличуть у величезний театр «Мегарон», куди складно потрапити. Це свідчить про те, що наша трупа досить професійна і користується попитом. До війни ми об'їздили практично всі Штати і Канаду, нас чудово приймали. Плануємо американські гастролі на листопад наступного року з «Дон Кіхотом» і ще одним балетом, назва зараз обговорюється».

Цікаво, що на Заході ніша театральних постановок для дітей майже не заповнена. Постійних труп не залишилося там майже, артистів збирають на конкретний проєкт, готують півроку: показали, згорнули, розпустили трупу. Глядачеві залишається чекати півроку до наступного проекту. В Одесі ж репертуарний театр, що зберігає найкращі традиції. Для театру, де є що подивитися як дорослим, так і дітям, необхідний пристойний штат, фінансове забезпечення. Трупа має бути в тонусі. Нагадаємо також, що в одеських оперних постановках сильна балетна складова, а хорова кантата Carmina Burana сприймається насамперед як найяскравіший сучасний балет.

Доводиться чути, що підготовку балетного артиста можна порівняти з підготовкою морського піхотинця. Чи так це? 

«Ну, порівняти, звісно, можна, — усміхається Гаррі Володимирович. — Але навряд чи морпіхів готують із восьмирічного віку, як нас. Десять років я готувався стати артистом, після цього зміг працювати в театрі. Під час навчання і вже з театральними репетиторами тебе готують до будь-яких ситуацій, які можуть статися на сцені, аж до непередбачуваних. Підготовка артиста балету, вважаю, не повинна починатися з п'яти років, як іноді буває. Краще починати з художньої гімнастики. Для балету потрібно, щоб до певної міри сформувався кістковий скелет. Інакше може сповільнитися ріст, можуть статися деформації. Тіло людське не готове до трюків, це мають розуміти педагоги. Будучи членом журі численних дитячих конкурсів, я бачу, як формується неправильна постановка ніг, стегон тощо. Ось і доводиться потім закінчувати творче життя прикро рано. Адже на Заході кар'єра артиста балету часто добігає кінця вже у 28 років, і багато хто ставиться до цієї професії, як до хобі забезпечених людей, паралельно заводять бізнес або знаходять роботу в найнесподіваніших галузях».

Прикро, коли балетна вистава переривається через повітряну тривогу на найвищій ноті. Стократ гірше, коли доводиться ховати колегу: нещодавно в театрі оплакували соліста балету Ростислава Янчишена, який пішов на фронт добровольцем. Нехай ця гірка втрата виявиться єдиною. А балетні артисти радують своїм мистецтвом весь світ і піднімають престиж нашої країни.

Автор — Ірен Адлер, фото Олександра Гіманова