Київський фотограф Арсеній Герасименко купує архівні фотоплівки, друкує фото та знаходить тих, хто на них зображений. Вже декілька місяців тривають пошуки героїв «одеського архіву».

Знайомтеся, це невідомі студенти, скоріш за все, Медичного інституту десь у далекому 1939 році. «Думська» хоче допомогти знайти цих героїв минулого. Справа це не проста, та ми впевнені, що для наших читачів немає нічого нездійсненного.

Сам Арсеній представляє «одеський архів» як своєрідний Instagram студентки Медіну першої половини минулого століття.

«У мене є здогадки, що автор світлин міг бути студентом Одеського національного медичного університету. Деякі негативи підписані травнем 1939 року. Це означає, що фото були зроблені за кілька місяців до початку Другої світової війни», — пише Арсеній.

Так, зачіпок небагато, та це вже щось. Є від чого відштовхнутися. Пошуки героїв цього архіву тривають вже кілька місяців. Головний інструмент — соцмережі проєкту The Past.continues у Facebook та Instagram. Поки результату немає, тож ваша «Думська» долучається до цього майже магічного процессу.

Ну а як інакше назвати пошуки минулого? До того ж сам Арсеній відслідкував деякі закономірності на плівках. Він припускає, що студенти-медики виросли та закохалися.

«Наші герої подорослішали і, вірогідніше за все, автор цього фотоархіву одружився на однокурсниці з медінституту, тій самій дівчині, яку фільмував найчастіше. Можу припустити, що світлини зроблені у другій половині 40-х років ХХ сторіччя», — припускає Арсеній.

Та відійдемо трохи від цієї сюжетної лінії. Саме час розповісти, як плівки потрапили до Арсенія, та взагалі, коли почалася вся ця історія.

Декілька років тому (два чи три - це, мабуть не так важливо) київський фотограф Арсеній Герасименко знайшов собі нове неочікуване захопленя.

«Пошуки почалися зі знайденої у старій фотокамері, відзнятій, але не проявленій більше 60 років тому, плівки. Мені та колегам вдалося проявити цю стару плівку і, здавалося б, втрачені світлини отримали друге життя. Цей процес мене дуже захопив. З цього все і почалося», — розповідає фотограф.

До речі, знімає він на плівку. Та ствержує, це зовсім не архаїчний спосіб роботи.

«Плівкова фотографія зараз переживає новий етап, відродження, я б сказав. На плівку знімає молодь, професіонали. За кордоном плівкова фотографія взагалі не вмирала ніколи. Люди як займалися цим, так і займаються», — запевняє Арсеній.

Спочатку збереження української авторської архівної фотографіі та пошук героїв минулого були лише хоббі, та зараз проєкт трохи виріс і фотограф приділяє йому набагато більше уваги, аніж звичайному захопленню.

«Архівній фотографії у Європі приділяють велику увагу, цим займаються музеї, фонди та експерти. Мені б хотілося, щоб українська авторська архівна фотографія також отримала шанс на життя, тому що поки що цим займаються одиниці. І зазвичай великі та цікаві архіви просто ходять по руках перекупів чи викидаються», — пояснює він свій інтерес.

За декілька років пошуків вдалося знайти близько 20 людей зі старих світлин. Вони не завжди в Україні, але, здається, кордонів у цього проєкту немає.

Та повернемося до «одеського архіву». Навесні цього року Арсеній придбав на онлайн-аукціоні архів, фото з якого датуються 30- 40-ми роками. Попередній власник купив плівки на барахолці.

Почалися пошуки. Арсеній каже, що для нього важливо, аби загублені речі повернулися до господарів. Тож, сподівається віднайти родичів або самих героїв фото та подарувати їм надруковані принти цих знімків.

Ваша редакція вірить у магію та закликає уважно придивитися до світлин. Можливо, ви впізнаєте цих, вже поважних чоловіків та жінок, можливо, знаєте їхніх дітей та онуків — тоді пишіть про це в коментарях чи Арсенію Герасименко у Фейсбук або Інстаграм.. Особливу увагу цим фотографіям ми просимо приділити тим, хто вчився чи навчав у Медіні. Давайте повернемо цій родині її історію.

Авторка — Алія Замчінська