Їх був мільйон: хто прийшов із мечем, від меча загине! (колонка)

Їх був мільйон. Різних. Хороших і поганих, бідних і середнього достатку, освічених і темних, як полярна ніч. Православних і мусульман, буддистів і атеїстів. Жителів похмурої Бурятії, крижаної Якутії, запорошеного Дагестану, ярославців, волгоградців, перм'яків, тверичів, зарозумілих москвичів (відсоток невеликий, але були) і пітерців, які претендують на інтелігентність. Вчорашніх шахтарів, селян, інженерів, навіть учителів. А ще алкоголіків і наркоманів. Зеків, зрештою. Ну і кадрових — контрачів і випускників училищ-академій з багатоповерховими та пафосними назвами на кшталт «Федеральное государственное казенное военное образовательное учреждение высшего образования «Рязанское гвардейское высшее воздушно-десантное ордена Суворова дважды Краснознаменное командное училище имени генерала В. Ф. Маргелова» Міністерства оборони російської федерації.

Рядові, сержанти, лейтенантики, капітани, майори, полковники й генерали. Піхота, танкісти, артилеристи, морпіхи, розвідники, льотчики, моряки…

11 років тому багато хто з них навряд чи б показав на карті Україну, у багатьох ніколи не було друзів і родичів у наших степах, лісостепах і лісах. Україна не була якимось магнітом, про неї особливо не мріяли. І справді, де Челябінськ, а де Кропивницький? Москвич поїде у відпустку в Єгипет і Туреччину, Одеса і Затока його не приваблювали, навіть Ялта до окупації навряд чи була люксовою в цьому плані. А вже про затишну Бучу, що заховалася в сосновому бору недалеко від Києва, всі сто відсотків, упевнений, і гадки не мали.

Їх був мільйон. Сильних, упевнених у собі, які планували майбутнє, хотіли грошей і нового життя. Які думали, ніби вони особистості. Хтось навіть вирішив, що він захищає інтереси свого народу, своєї нації, своєї держави. Вони пишалися своєю формою.

Але ось збожеволів їхній диктатор, звалилася в прірву мілітаристської шизофренії нація, стала остаточно злочинною держава. І цей мільйон рушив в Україну…

Вони вирішили, що їм усе дозволено, що вони, ще жодного разу не вистріливши, вже переможці. Що в них вийде.

Не вийшло.

Мільйон — ні, не всі загинули, не всі згнили в родючих українських чорноземах або прикрасили цвинтарі по величезній своїй батьківщині. Мільйон — це сукупні втрати. Там і каліки, і полонені, і дезертири.

Перед цим вони стали завойовниками, вбивцями дітей, ґвалтівниками, мародерами. Звірами в людській подобі, хоча даремно я на звірів. Краще так - нелюдами. Стали навіть найкращі з них.

Їх був мільйон.

Автор — Віктор Босняк, оглядач «Думської»

Станом на 6 червня BBC, видання «Медіазона» та команда волонтерів встановили на підставі некрологів та інших відкритих даних імена 111 387 російських військових, які загинули під час повномасштабного вторгнення в Україну. Ця статистика, безсумнівно, є неповною, оскільки враховує лише тих окупантів, тіла яких були знайдені, особи встановлені і яких поховали на батьківщині.