Ключ від майстерні, або Декан легендарного одеського факультету відкрив масштабну виставку та заразом вийшов зі Спілки художників   

Виставка студентів і викладачів художньо-графічного факультету Південноукраїнського національного педагогічного університету, присвячена 60-річчю Худграфу, проходить у Міжнародному культурному центрі UNION (Троїцька, 43).

Абсолютний рекорд: понад 150 авторів, понад 300 робіт, і все це не на різних майданчиках, а в одному приміщенні, де експозиція займає три поверхи. Такого ще не було.

Серед експонатів — роботи народних і заслужених художників України, викладачів, випускників і студентів факультету. Перлинами експозиції є унікальні полотна видатних одеських художників, які тут навчалися або викладали, з приватних колекцій: Валерія Гегамяна, Ореста Слешинського, Юрія Єгорова, Валентина Філіпенка, Володимира Єфименка, Олександра Токарєва, Адольфа Лози, Олександра Ройтбурда.

Багато представлених картин передано спеціально для цієї виставки з приватних колекцій — глядачі не зможуть побачити ці полотна більше ніде.

Зазначимо, що факультет став першим в Україні, де було започатковано вищу художньо-педагогічну освіту. Вдале співіснування традиції та експерименту в системі освіти Худграфу дало змогу показати як академічні, так і абстрактні роботи. Тут підготували 4500 випускників, викладають Зінаїда Борисюк, Світлана Крижевська, Петро Нагуляк, Наталя Лоза, Володимир Кабаченко, Ганна Носенко, Дмитро Величко, Ольга Котова, Лука Басанець, Стелла Мунтян, Олексій Малик та інші художники, які перебувають у відмінній творчій формі і добре знайомі поціновувачам мистецтва.

Можна сміливо зазначити, що продемонстровані всі можливі техніки і жанри, у залах відчуваються подих степу і моря, світло південного сонця і магія нічних видінь.

Напередодні вернісажу декан факультету Дмитро Величко повідомив у соцмережах про те, що виходить зі складу Національної спілки художників України. Ось як художник це прокоментував «Думській»: «Коли я виставив саму заяву про вихід зі Спілки, і подальше листування з її главою паном Горбенком, жодного кривого слова, жодної образи або негативного тексту в її бік або на адресу Спілки не написав. Це виключно була реакція з їхнього боку (ТОВ НСХУ)».

Народний художник України Анатолій Горбенко, своєю чергою, пише про Величка як про «декана» (назва посади в лапках свідчить про намагання принизити Дмитра особисто), питає, «що він зробив у мистецтві», вихід зі Спілки називає «зрадою» та робить заяву про намір відібрати в митця «ключ від майстерні» (документів на яку Величкові так і не надали, тож нема чого й відбирати).

Звідси стало зрозуміло, що на ювілейній виставці члени Спілки не мають з'являтися, бо це прогнівить голову Одеської організації НСХУ. Свої роботи Горбенко з експозиції забрав за день до відкриття.

«Художники фактично потрапляють у рабство: їх можуть позбавити майстерні, членства в Спілці, — підтверджує Дмитро. — На відкриття нашої виставки прийшли художники, члени Спілки, які свою позицію підтримки висловили відкрито. Але прийшли не в тому відсотку, який міг би бути, тому що вони в принципі бояться цього розголосу і це погано для Спілки. Вони можуть фактично залишитися без майстерень, які їм дійсно на сьогодні потрібні. І тут виникає, власне, питання, чи потрібна сьогодні Спілка, чи не потрібна. Тому що все майно творчих спілок є власністю міста. Чому фактично не може просто місто укладати прямий договір із художником, який потребує цієї майстерні, на тих самих умовах, без посередника у вигляді Спілки і Горбенка, який захоче — підтримає, а захоче — не підтримає. Якщо ми прив'язуємося до ювілею факультету, то зазначимо: факультет має право самостійно визначати, яким шляхом іти, це вирішуватиме колектив, а не Спілка художників».

Система творчих спілок, запозичена в СРСР, справді видається в наш час застарілою, а ті ж майстерні, за словами Дмитра Величка, далеко не завжди використовуються за призначенням. На виставки НСХУ, бувало, не потрапляли роботи окремих художників з дивних причин: «малі за розміром», «великі», «не мають рами». Тож над проблемою ще будемо розмірковувати, а славний Худграф вітаємо з «круглою» датою.

Авторка — Ірен Адлер,

фото Володимира Андреєва та Олександра Синельникова