Голокост як тест на цивілізованість: одеситам розповіли про дипломатів-праведників

Виставка «Фальшивий паспорт чи право на життя» урочисто відкрилася в Міжнародному культурному центрі UNION. Експозиція, розташована на стендах, підготована громадською організацією «Одеський центр дослідження Голокосту» у рамках заходів до Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту.

Історії співробітників зовнішньополітичних відомств різних країн, які в роки Другої світової війни виявили героїзм і громадянську мужність, рятуючи євреїв, за що удостоєні почесного звання «Праведник народів світу», вражають. В жахливі часи кожний робив свій вибір, і ці люди обрали не власний комфорт, а чиєсь життя.

Тисячі людей рятували фальшиві паспорти та візи, видані чесними дипломатами.

«Для мене особисто та моєї родини це надзвичайно важливий день, — каже голова «Одеського центру дослідження Голокосту» Павло Козленко. – Моя родина втратила 50 чоловік. Батьку пощастило, він врятувався, його обміняли на корпус золотого годинника в німецького офіцера, тому я зараз стою перед вами… Ця виставка розповідає про людей з великої літери. На жаль, мало хто про них знає. І більшість цих дипломатів не мали поваги в країнах, де вони проживали, лише після їхньої смерті становилося відомо про захист євреїв. Сьогодні теж іде війна, і дипломати цивілізованих країн ще можуть врятувати світ від шизофреників-диктаторів».

Виконуючий обов’язки представника міністерства закордонних справ України в Одесі Петро Сухомейло назвав дипломатів, про яких розповідає виставка, героями.

«Вони допомогли нам як біологічному виду пройти тест на цивілізованість, — підкреслив пан Сухомейло. – Попри жахи, які творилися тоді, ці дипломати знайшли в собі сили протистояти. Сьогодні, на жаль, ми бачимо, що уроки історії тих часів не вивчені. Наша країна знову проходить випробування війною. Загарбники прийшли під іншими знаменами, у іншій формі, але, в принципі, творять ті самі чорні справи, які робили їхні попередники. Нам важливо плекати, зберігати пам’ять про людей, котрі обрали шлях добра, шлях допомоги. Це необхідно для того, щоб у нас було майбутнє».

Автор — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова