Харківська офензива ворога: що відбувається і чи є загроза для столиці української Слобожанщини?

Військовий оглядач «Думської» Віктор Босняк — про останні події на Харківщині, де ворог відкрив новий фронт, перейшовши кордон і захопивши кілька сіл.

Що відбувається? Чи можна говорити про прорив української оборони? Чи є загроза для Харкова — столиці української Слобожанщини, одного з найбільших промислових і наукових центрів, другого за чисельністю населення міста країни?

Нова російська операція розпочалася рано-вранці 10 травня. За три доби противникові вдалося просунутися вглиб української території на 5-6 км за ширини наступу приблизно 30 км. 

Бойові дії там веде російське угруповання військ «Бєлгород» — частина нещодавно створеної групи «Північ». Його основу складають підрозділи 18-ї мотострілецької дивізії 11-го армійського корпусу: 79-й, 275-й, 280-й мотострілецькі полки і 11-й танковий полк. До них додано штурмові підрозділи 7-го окремого мотострілецького полку корпусного підпорядкування. Ще задіяні підрозділи 30-го і 41-го полків 72-ї мотострілецької дивізії 44-го армійського корпусу і якісь частини 138-ї окремої мотострілецької дивізії 6-ї загальновійськової армії. Є зеки з «Шторм-Z», а також іноземні найманці з так званого «Африканського корпусу».

Загалом на напрямку зосереджено близько 30-35 тисяч російських військовослужбовців, але безпосередньо в боях беруть участь не більше 10 тисяч. Судячи з усього, поки противник використовує перший ешелон. Після прориву української оборони він введе другий, а для розвитку успіху, якщо такий трапиться — третій.

Ударів завдають у двох місцях — уздовж Трав'янського водосховища та біля міста Вовчанська, на околиці якого, судячи з усього, росіянам вдалося вийти ще вчора. Утім, ситуацію там вдалося стабілізувати кількома успішними контратаками. Спалено кілька колон ворожої техніки.

За інформацією з відкритих джерел, для цього командування Сил оборони задіяло підрозділи уславленої 3-ї штурмової — на жаль, це з'єднання часто використовують як «пожежну команду», буквально затикаючи ним дірки на фронті.

Багато питань викликає інженерне забезпечення оборони на харківському напрямку. Там, як і в інших місцях потенційних ударів противника, активно будувалися фортифікаційні споруди. Ось тільки чомусь вони опинилися зовсім не там, де були необхідні — вочевидь, роботи проводили для галочки, не враховували характер місцевості та цілком прогнозований задум операції росіян.

Ймовірно, саме прорахунки, допущені під час планування оборонних дій, і призвели до зміни командування українським оперативно-тактичним угрупованням «Харків» — замість Юрія Галушкіна ним став досвідчений бригадний генерал Михайло Драпатий. Будемо сподіватися, він зуміє вжити заходів щодо купірування активності росіян.

Преса поспішила заявити про загрозу, яка нібито нависла над Харковом, однак поки що наряд сил і засобів, виділених путінцями, а також характер їхньої бойової активності, темпи просування явно недостатні для штурму такого великого населеного пункту: для цього необхідно зосередити щонайменше 100-200 тисяч осіб, відповідну кількість бронетехніки, артилерії, авіації. І потрібен справжній прорив, коли оборона протилежної сторони буквально сиплеться, а передові частини наступаючих долають десятки кілометрів за добу — як було під час нашої Харківської визвольної. Навряд чи в поточних умовах ворог на таке здатний, тим паче, що його вже клацають по носі захисники.

Вважаю, що йдеться все ж таки про другорядну операцію, покликану відволікти українські резерви, скувати присутні на напрямку сили, наблизитися впритул до Харкова, щоб знову мати можливість обстрілювати його зі ствольної артилерії, кошмарити цивільних.

Штурм міста не планується — врешті-решт, у противника є куди більш актуальні цілі у вигляді тієї ж Слов'янсько-Краматорської агломерації Донецької області. Додаткове завдання — поставити хрест на вилазках Сил оборони в напрямку Бєлгорода і Курська: останнім часом там багато галасували різні українські підрозділи, включно з Російським добровольчим корпусом.

Словом, причин кричати «все пропало» немає. Це не катастрофа — це криза. Яку прогнозували і наслідки якої систематично ліквідовують. Інша річ, що є купа запитань до командування з приводу вибудовування оборони. І їх треба ставити публічно.

До слова, вже другу добу Генштаб рапортує про захмарні втрати росіян. Сьогодні це 1740 солдатів і офіцерів, 31 танк, 42 броньовані машини, 15 артсистем, 4 РСЗВ, 59 одиниць автомобільної техніки. Стрибок серйозний і явно пов'язаний із подіями на Харківщині.

Автор — Віктор Босняк, військовий оглядач «Думської»