«Гурмешки» для обігріву та мазі від розтяжок та комарів: як «свічковий двіж» в Одесі рятує українських воїнів  

Українські волонтери роблять значний внесок у боєздатність нашої армії з 2014 року. Однак повномасштабне вторгнення, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, показало світові те, наскільки потужним, масовим і стихійним може бути цей рух. Сотні тисяч людей у всіх куточках країни, не змовляючись, почали робити все від них можливе для підтримки Сил оборони України.

Закупівля дронів, тепловізорів, автомобілів, плетіння маскувальних сіток, створення інженерних захисних споруд – все це найвидніша частина роботи волонтерів. Але є й інші напрямки, які не так часто висвітлюють ЗМІ, проте завдяки ним щодня на фронті рятуються життя наших бійців. У сьогоднішньому матеріалі ми розповімо про життя благодійного фонду «Берег життя», який є найпотужнішою в Одесі організацією створення окопних свічок.

Навряд чи напередодні повномасштабної війни керівництво української та російської армій розраховувало, що бойові дії триватимуть настільки тривалий термін і врешті-решт стануть сумішшю хай-теку та реалій Першої світової, коли в повітрі цілодобово висять дрони, але при цьому лінію бойового зіткнення прорізають сотні кілометрів траншей у тому числі із залізобетонними укріпленнями. У 2022-2024 роках в Україні воєдино сплелися XXI століття та початок XX.

Зрозуміло, ніхто не припускав, що сотням тисяч солдатів і офіцерів доведеться тривалий час сидіти в бліндажах і ДОТах, чекаючи на вогневі нальоти. Замість того, щоб маневрувати та здійснювати прориви, протиборчі армії закопали в землю, влаштовують епічні битви за села та дрібні селища. І, звичайно ж, із настанням холодної пори року гостро постає питання відсутності стабільних джерел тепла. Як засіб обігріву використовують печі-буржуйки, термогрілки та термоковдри. Однак на віддалену необладнану бліндажами позицію буржуйку не потягнеш, та й дрова для неї потрібні, а щоб використати термогрілку повторно, її потрібно кип'ятити, тобто знову потрібен вогонь. І тут на допомогу бійцям прийшли волонтери, які звернулися в минуле і повернули до життя таке поняття як окопні свічки. Їх придумали у 1914 році німецькі солдати, використовуючи плоскі чашки та заповнюючи їх салом та воском.

Благодійний фонд «Берег життя» утворився у квітні 2022 року. Спочатку займався медичним напрямком: волонтери збирали гроші на «кровоспаси» та турнікети – фактично допомагали рідним та друзям, які пішли на фронт. Однак ближче до осені хлопці перепрофілювалися та організували рух, який вони самі називають «свічковий двіж». До нього приєдналися десятки людей з різних сфер: від співробітниць Пенсійного фонду до шкільних вчителів. Всі вони зосередили свої сили на створенні окопних свічок. Що ж це таке в сучасних умовах? Для створення окопної свічки необхідні три компоненти — бляшана банка, картон і свічкова масса.

«Перше замовлення ми отримали від хлопців зі 126-ї бригади територіальної оборони, виготовляли з парафіну. Для створення свічки береться банка, після чого її набивають по верхній край спеціально вирізаними за розмірами смугами картону. Дві смужки стирчать зверху та зовні схожі на ґноти. Потім усе це заливається свічковою масою і після того, як вона застигає, свічка готова. Її перевага над звичайною свічкою в тому, що в окопній горить практично вся поверхня, її не може загасити вітер, а найголовніше, вона дуже добре віддає тепло. Час горіння – від 5 до 7 годин, залежно від погодних умов. Таким чином, три свічки в банках від зеленого горошку (400 гр.) можуть протягом цього часу дуже непогано опалювати бліндаж. Також вони використовуються для приготування їжі та сушіння взуття та одягу. Актуально і влітку, оскільки дощі та вогкість ніхто не скасовував», — розповідається волонтерка Тетяна.

Окремою популярністю у бійців користуються свічки-«гурмешки», їх назва пішла від консервів для котів компанії Gourmet по 85 грамів. Ці маленькі баночки воїни беруть із собою, коли йдуть у бойовий вихід або переміщаються на далекі позиції, які не обладнані елементарними зручностями.

«У дні харківського контрудара, коли температури різко впали, ці свічки врятували чимало життів, – каже волонтер Віктор Ясинський. — Уявіть собі ситуацію, коли замерзаєш і терміново потрібно заповнити тепло. Бійцю достатньо вибрати приховане від спостереження місце, сісти, накритися термоковдрою, розпалити у себе між ніг «гурмешку» і відігрітися».

Перші результати роботи волонтерів із БФ «Берег життя» дуже швидко оцінили у військах, і замовлення пішли один за одним, сьогодні вони забезпечують окопними свічками близько шістдесяти підрозділів Сил оборони України. Минулого року компанія DeltaWilmar поставила 520 кілограмів стеарину для виготовлення свічок для своїх працівників, що служать. Стеарин — це суміш стеаринової та пальмітинової кислоти з перевагою першої — забезпечує добре, довге горіння. Крім стеарину спочатку волонтери використали парафін, кілограм якого коштує близько ста гривень. З нього можна зробити три великі окопні свічки. Усього хлопці використовують дванадцять різних типів банок, призначених для різних цілей.

Загалом процес створення окопних свічок виглядає так: волонтери та команди їхніх помічників займаються збором банок та картону. Підприємства, які знають про роботу БФ, такі як «Нова пошта», всі надлишки обгорткових матеріалів віддають їм. Потім настає фаза сортування, після чого банки набиваються картоном. Це відбувається в різних місцях: від квартир учасників «свічкового двіжу» до приміщень шкіл і того ж Пенсійного фонду, співробітники якого після роботи роблять свій внесок у спільну справу. Розфасовані вироби в мішках звозяться до майстерні, де, власне, і виробляються свічки.

У невеликому приміщенні у серці Молдаванки дуже тепло: на чотирьох індукційних електроплитах топлять парафін. Усього за один цикл виходить 75 кілограмів маси. Волонтери працюють щодня з 12:00 і «до перемоги». Зазвичай виходить зробити два, а іноді й три цикли, а це близько тисячі свічок різних розмірів.

«Їх можна робити із різних складових: парафін, стеарин, пальмовий віск. Однак досвід показав, що оптимальний результат виходить при поєднанні. Спочатку робили свічки з парафіну, потім почали змішувати із стеаріном, а тепер у нас трикомпонентна суміш із додаванням соняшникової олії, — розповідає Тетяна. – Зараз ми вийшли на потужності 500 кілограмів парафіну на тиждень, що конвертується в 750-800 кілограмів свічкової маси, це 3-4 тисячі свічок різних розмірів».

Крім власне окопних свічок, представники «Берегу життя» виробляють різні мазі для потреб бійців або, як вони їх самі називають по-науковому – бальзами. Треба сказати, що Віктор та Тетяна за спеціальністю біологи, і у своїй діяльності використовують лише науковий підхід, залишаючи народні методи іншим.

«Значна частина лінії бойового зіткнення знаходиться у степах, а це означає холодні та теплі вітри. Обвітрюється шкіра, губи, тому ми створюємо мазі для повсякденного використання. Крім того, наші хлопці постійно фізично працюють: то копають, то носять щось та й просто весь час бути в броні дуже важко. М'язи втомлюються, тому потрібні розтирання, щоб знімати напругу. Також робимо мазі проти комарів. Як компоненти використовуємо хвою, евкаліпт, пижму, мелісу та багато іншого», — розповідає Віктор Ясинський.

У майстерні, як зазначалося вище, дуже тепло: волонтери переходять до заливки свічок. Вся підлога в парафіні, яка дуже швидко захоплює підошву взуття, тому коли виходиш на вулицю, таке відчуття, що ти на льоду. Чергова партія продукції йде на фронт, туди, де наші воїни щосили стримують орду. В знак подяки вони надсилають волонтерам прапори зі своїми автографами та побажаннями. І ті, й інші щосили наближають Перемогу.

Автор – Ростислав Баклаженко, фото автора