Спекотний, залитий полуденним сонцем стародавній Акерман. З початком повномасштабної війни це сонне містечко, здається, стало ще спокійнішим. Але це лише на перший погляд заїжджого журналіста. Підозрюю, що і сьогоднішня Одеса здасться туристові незвично безлюдною та тихою.

Білгород-Дністровський район — один із найбільш обстрілюваних в області, і про війну місцеві мешканці знають не з чуток. З перших днів вторгнення у місті було створено підрозділ територіальної оборони, багато жителів стали волонтерами.

Кореспондент «Думської» побував на підприємстві Steel Tec Group, або, як його називає уродженець Білорусі, волонтер Сергій Щербаков – у «гаражі». Тут поставлено на потік апгрейд цивільних автомобілів для потреб армії. Зараз у роботі «гаража» п'ять автомобілів, а найперша – перетворена на Gun truck «Волга» – вже брала участь в автопробігу з нагоди Дня державного прапора та звільнення Білгорода-Дністровського від румунських окупантів. Але про все по порядку.

У цеху вирує робота: на металевому столі робітники варять стовпи освітлення для якоїсь бази відпочинку. За словами Сергія Щербакова, останні кілька тижнів економіка регіону почала оживати і у підприємства нарешті з'явилося перше цивільне замовлення. До цього всі потужності були спрямовані на допомогу армії.

«До початку воєнних дій ми співпрацювали з місцевою військовою частиною, робили їм ворота, хвіртки, – розповідає Сергій. — 27 лютого я зв'язався з командиром частини і запитав, яка потрібна допомога. У результаті ми буквально дні три-чотири простояли, привезли назад обладнання та почали варити протитанкові їжаки, буржуйки, засоби примусової зупинки, мішені для стрільбища – 90% інженерних конструкцій Білгорода-Дністровського зробили наші хлопці. Потім почали бронепластини робити — волонтери десь роздобули болванки перетином 30 см та 2,5 м завдовжки. Ми їх пилили по вісім міліметрів, гартували і возили на відстріл. За якістю виявилися п'ятого класу. Двісті пластин зробили, але потім це затихло. Уряд та волонтери налагодили масові постачання професійної амуніції з Європи».

По цеху розосереджені автомобілі в різній стадії розібраності: біля великого вікна 403-й «Москвич» кольору небесної лазурі, трохи далі сірий та брутальний ГАЗ-67 та два старі дизельні мерседеси. Усі вони після модернізації стануть бойовими машинами для підрозділів Збройних сил та волонтерів.

Першим дітищем «гаража» став справжнісінький Gun truck – монструозний пікап, оснащений великокаліберним кулеметом КПВТ, що ніби зійшов з екрану фільму «Дорога люті», тільки не чорний, а болотяного камуфляжного кольору.

Колишня «Волга», ГАЗ-24, виявилася непоганою основою для бойового автомобіля. Бабусю розшукали на місцевому штрафмайданчику, де він іржавів з 2017-го року.

«Вона єдина опинилася у повній комплектації, – згадує Сергій. – Конструктив ми особливо не чіпали, підняли колісну базу, збільшили дорожній просвіт до 40 см, підсилили підвіску. Хотіли зробити легкий, маневрений автомобіль, а вийшов практично броньовик. Підняли борти і обварили їх бронепластинами, що лишилися».

Турель, здатна витримати на собі великокаліберний кулемет і, що ще важливіше, компенсувати його віддачу, спроектована та зібрана співробітниками Steel Tec Group із заднього мосту легковика. На модернізацію «Волги» пішло шість тижнів, та й то тільки тому, що не весь матеріал був у наявності.

«Коли є матеріали, це нескладно, – каже зварювальник Віталій. – Усім колективом сіли за чаєм і всі вигадали, один щось додав, другий, так і вийшло. Це чудова машина прикриття, пацани задоволені».

Паралельно з «Волгою» взяли в роботу ще кілька автомобілів. Модернізували та пристосували для їзди бездоріжжям Fiat Bravo, який для тероборони придбав перший муніципальний телеканал Білгорода-Дністровського.

«Одночасно нам пожертвували ГАЗ-67, – розповідає Сергій Щербаков. — Машина раритетна, 1953 року випуску, об'єм двигуна 3,3 литру, військовий позашляховик. Він увесь гнилий був. Потроху лікуємо дідуся, вчора поставили кузов на раму, виправили геометрію. Він буде готовий за тиждень – максимум півтора, після чого віддамо ЗСУ».

Апгрейд «Москвича» вимагатиме більше часу: морпіхи теж захотіли собі gun truck.

Наступну ідею акерманці підглянули у свого колеги-волонтера із Чернівецької області Володимира Садика. Чоловік налагодив виробництво багі для потреб армії. Герої нашого репортажу подумали, а чим вони гірші, і замахнулися на власне авто.

- Машинка корисна, універсальна і для бою, і для евакуації, рейдів, логістики, – розповідає волонтер. — Такі потрібні на нулі, і командир частини сказав, що це буде дуже доречним.  

Донором автозапчастин став знову-таки твір радянського автопрому — ВАЗ 2108. «Вісімку» вже розібрали, зварили нову раму з профільної труби, нарізали всі кронштейни, кріплення для навісного обладнання та рухового відсіку, проте через брак фінансування проект довелося поставити на невелику. Щоб зібрати кошти, волонтери запустили в соцмережах акцію «Імена Перемоги» — кожен, хто переведе на багі від 300 гривень, отримає у подарунок гравіювання свого імені чи нік на рамі автомобіля.

«Якщо досвідчений зразок себе виправдає, хотілося б поставити виробництво на потік, — зізнається Сергій Щербаков. — За нашими розрахунками, один екземпляр обійдеться максимум в чотири тисячі доларів. А потім є ідея зробити на основі багі безпілотник. Синхронізувати з дроном, поставити на авто автоматичний гранатомет станковий: під'їхав до переліску, відпрацював і поїхав. Якщо втратив зв'язок із дроном, там є камери і можна повернути дистанційно. Це забезпечить збереження особового складу».

Автор — Олександр Гіманов