Скорботну дату, День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, відзначає сьогодні Україна.  

80 років тому радянська влада примусово депортувала переважно до Узбекистану понад 190 тисяч корінних кримчан, здебільшого жінок, дітей і людей похилого віку, оголосивши цілий народ «зрадниками батьківщини».

На згадку про геноцид qırımlılar в Одесі на залізничному вокзалі провели перформанс. На 10-й платформі встановили товарні вагони, ідентичні тим, у яких сім'ї кримчан примусово залишали історичну батьківщину 1944 року.

Розпочалося дійство з хвилини мовчання в пам'ять про жертв російського та радянського режимів.

За словами організатора, голови громадської організації «Кримські татари Одещини» та депутата обласної ради від партії «Європейська Солідарність» Февзі Мамутова, сьогодні росія, як і 80 років тому, повернулася до політики геноциду.

«80 років тому весь наш народ депортували, — розповів Февзі. — 46% загинуло в дорозі та в поселеннях у перші роки депортації. Ми не повинні забувати ці страшні події, повинні пам'ятати про тих, хто в них винен. Ворог сьогодні той самий. Ми бачимо сьогодні Бучу, бачимо Ізюм і розуміємо, що цей той самий людожер, що й 80 років тому, і тільки консолідована підтримка Збройних сил України дасть змогу звільнити Крим, військовополонених і політичних в'язнів».

Своєю чергою народний депутат України Олексій Гончаренко зазначив, що такі акції важливі, оскільки нагадують про те, що сьогодні Україна веде війну з імперією, яка звикла знищувати цілі народи.

«Це дуже важлива акція, тому що вона нагадує нам і всьому світові — те, що робить сьогодні росія на окупованих українських територіях, — це її постійна практика вже впродовж століть, — упевнений Олексій Гончаренко. — Це жахливий злочин і це та сама російська імперія, яка вчинила голодомор українців, геноцид кримський татар, чеченців та інших народів імперії. Сьогодні росія знову чинить геноцид проти українців і робить все, щоб витіснити кримських татар з їхньої батьківщини. Імперія прийшла знову і знову вбиває».  

Генеральний консул Турецької Республіки в Одесі Бірей Йилмазсой, який був присутній на заході, нагадав, що його країна не визнає незаконну анексію півострова та інших міжнародно визнаних територій України.

«Кримські татари змогли повернуться на свою батьківщину, — зазначив дипломат. -Однак зараз знову або виявилися відірваними від історичної землі через незаконну анексію 2014 року, або змушені продовжувати жити в умовах політичних переслідувань і репресій. Наша країна підтримуватиме кримських татар у їхньому бажанні вільно і безпечно жити на своїй історичній батьківщині».

У товарних вагонах були відтворені умови, в яких змушені були їхати кілька місяців із Криму до Узбекистану жінки, діти та люди похилого віку. Підлога встелена звичайною соломою, будь-яких отворів, що дають змогу побачити сонячне світло або вдихнути свіжого повітря, просто немає. На соломі — особисті речі, які дозволяли брати з собою: Коран, хліб, кілька валіз або вузлів із найнеобхіднішим одягом і їжею.  

Расиму Акієву було майже чотири роки, коли його разом із сім'єю змусили покинути рідну домівку. Ступивши всередину вагона, убілений сивиною чоловік не може стримати сліз.

«Помирали у вагонах і народжувалися люди у вагонах, — згадує кримчанин. — Хто помирав — викидали на ходу або на зупинках просто в поля. Там (в Узбекистані, — Ред.) ми вмирали, як мухи: клімат такий, спека, люди всі холодні, голодні, вошиві. Половина населення там і залишилася. У мене два сини і двоє онуків, і я їм розповідаю про те, що нам довелося пережити, щоб це не забувалося».  

У військовослужбовця Збройних сил України Мустафи під час депортації загинуло 80% родини. У 2014-му році воїн разом із сім'єю вийшов з окупованого Криму.

«До моєї бабусі, до їхніх родин приїхали о четвертій годині ранку і забрали, — розповідає Мустафа. — Люди встигли взяти з собою тільки Коран, хліб і дітей. Їх завантажили у вагони і повезли невідомо куди. Із восьми членів сім'ї в живих після депортації залишилися двоє: моя бабуся та її сестра. Жили в дитбудинку, звідки їх потім забрав батько, який повернувся з фронту. Ці люди (росіяни, — Ред.) не зупиняться, тому нам потрібна тільки перемога».

Актори реконструювали події 80-річної давнини, коли НКВС-шники зганяли людей, немов худобу, у товарні вагони, відправляючи їх у невідомість, а когось на вірну смерть.  

Ознайомитися з експозицією може будь-хто охочий. Вагони простоять на 10-й колії 6-ї платформи (з боку Середньофонтанської) ще добу.