Архітектурно-правове божевілля: що відбувається з винзаводом на Французькому бульварі?

Заплутану ситуацію навколо знесення історичних будівель винзаводу на Французькому бульварі, 10 спробувала розплутати «Думська».

Зазначимо заздалегідь: загроза над пам'ятками архітектури нависла серйозна. Територію явно готують до забудови, а сприяє звільненню майданчика правова плутанина, створена, не виключено, навмисно. Втім, один із шедеврів архітектури початку XX століття, можливо, і збережеться.

Вранці біля заводських воріт зібрався натовп перевіряльників із підрозділів мерії. Прийшли, як то кажуть, всім селом: тут і управління архітектурно-будівельного контролю, і Приморська райадміністрація, і департамент благоустрою підтягнувся з управлінням по роботі ЮНЕСКО, а також депутати. Прийшли дивитися, що накоїв екскаватор за ніч.

Виявили пошкодження пам'ятки архітектури.

Начальник муніципального ДАБК Олександр Авдєєв запевнив нас, що ніхто не давав жодних дозволів на знесення, як і на будь-які інші роботи.

Власник будівель — ТОВ «Каплор 7». Компанія отримала майновий комплекс винзаводу «Одесавінпром» у ході приватизації ще 2021 року. Загальна площа будівель — 18 450,5 кв.м. У травні 2024 року фірма оформила оренду земельної ділянки — на 15 років. Цільове призначення — для розміщення та експлуатації об'єктів промисловості. Пізніше спробувала змінити його на «житлову забудову».

Ми зв'язалися з номінальним бенефіціаром «Каплора» Наталією Свінціцькою (реальний власник, за даними «Думської», — бізнесмен Вадим Альперін). Запитали, що це за роботи такі розгорнулися на підприємстві під покровом темряви й акомпанемент «шахідів»? Відповідь була простою: все, що треба, надали поліції, журналістам нічого не можемо показати: таємниця.

СТЕЖТЕ ЗА РУКАМИ

Не секрет, що пошкодити або знести пам'ятку архітектури без наслідків — майже неможливо. З цієї причини забудовники намагаються максимально позбутися настирливого статусу.

Хитросплетіння починаються тоді, коли ми намагаємося зрозуміти, що саме з усього комплексу будівель — культурна спадщина під охороною, а що ні.

З кінця XIX століття на цьому місці розміщувалися винні склади так званого удільного відомства — установи російської імперії, яка управляла майном імператорської сім'ї. У міцних і досить красивих складах з прохолодними підвалами зберігалися вина місцевого виробництва, призначені для двору. Від них залишилося дві будівлі.

Те, що виходить фасадом на бульвар — це, якщо вірити краєзнавцям, контора «управління винного підвалу». Побудовано в стилі неоренесанс у 1900-1901 роках, автор проєкту невідомий. За ним розташована велика власне складська будівля, теж червона, з двосхилим залізним дахом, оформлена в стилі модерн. За документами, 1895 року побудови, але фахівці схиляються до початку XX століття. Щодо архітектора теж немає ясності — чи то Лев Влодек, чи то Петро Токарєв. Як бачимо, плутанина вже на рівні фахівців.

Незадовго до розпаду Радянського Союзу їх визнали пам'ятками архітектури місцевого значення — одну в 1985 році чомусь як «Пивзавод початку XX століття», другу в 1991 році власне як «Склади удільного відомства».

Тим часом коли винзавод готували до приватизації, у пакеті документів фігурували лише «склади», саме їх і мали берегти понад усе покупці — те саме «Каплор 7». Однак 23 вересня 2024 року компанія підписала з обласним департаментом культури охоронний договір на інший об'єкт, а саме корпус за літерою К площею 2657,8 кв.м — той, що в 1985 році визнали пам'яткою архітектури під назвою «Будівля пивзаводу (поч. XX століття)»!

Чиновники пізніше схаменулися (або удали — не має значення) і спробували зобов'язати «Каплор» укласти охоронний договір ще й на «склади». Підприємці не погодилися, оскаржили дії відомства в суді та виграли в першій інстанції, яка визнала: споруда пам'яткою фактично не є, оскільки її немає в державному реєстрі. Зараз справа розглядається в апеляції.

Два пам'ятники архітектури на території колишнього заводу: двоповерховий «Пивзавод» і одноповерхові «Склади удільного відомства» (з двосхилим дахом). 23 березня
пошкодили двоповерховий під час робіт біля нього. Третя будівля ще тримається, але тривають суди.

«Склади», через статус яких точаться судові суперечки (літ. Д)

Плутанину внесла ще й мерія, назвавши пошкоджений вчора ввечері пам'ятник архітектури «Будівлею складів удільного відомства». Цей об'єкт у техпаспорті фігурує під літерою Д, а екскаватор працював біля «Пивзаводу» (літ. К).

Усе це архітектурно-правове божевілля неабияк спрощує завдання тим, кому за будь-яку ціну потрібно перетворити колись квітуче підприємство на будівельний майданчик, очистивши його від перешкод у вигляді пам'яток культурної спадщини, вважає юридичний оглядач «Думської» Олександр Іванов.

«Розбіжності в назвах, датах, розташуванні, проблеми з пакетом документів на приватизацію — це все дозволить, мені здається, успішно анулювати й наявний охоронний договір. А поки триватимуть судові тяганини, «пивзавод» просто завалиться. Під час попередніх атак серйозно постраждала прилегла до нього бетонна складська будівля радянської споруди. Ось її-то й почали розбирати вчора ввечері. І — явно навмисно — зачепили історичний об'єкт. Неважко здогадатися, що на нього чекає надалі, якщо не будуть проведені протиаварійні роботи. Яких, як мені здається, не буде», — пояснив фахівець.

На думку джерел «Думської» в муніципалітеті, ситуація на Французькому бульварі, 10 розвивається за досить передбачуваним для подібних конфліктів сценарієм — собаки гавкають, караван іде.

Формально, як зазначають наші співрозмовники, будь-які роботи зі знесення вимагають відповідних дозволів — незалежно від того, чи має об'єкт статус пам'ятки. Однак у разі, якщо мова не йде про об'єкт культурної спадщини, відповідальність за порушення обмежується порівняно невеликими штрафами.

«Якщо об'єкт фізично знищено, істотно пошкоджено, він аварійний, повернутися до питання його збереження складно або неможливо. Зараз завдання забудовника просте — якомога швидше розчистити ділянку під будівництво. Ось він і промацує ґрунт. І з великою ймовірністю пам'ятку пошкодили не випадково, перервалися на півдорозі», — пояснює джерело.

Авторка — Ніла Шмідт