Фінт імператрицею: Труханов прослизнув між струменями дощу, але на нього чекають нові політичні випробування (колонка)Віддаю належне політичному чуттю одеського мера, виявленому ним в історії з пам'ятником російській імператриці. Правильно кажуть: старий кінь борозни не зіпсує! У Труханова, який відчував з приводу цього клятого монумента, що дістався йому у спадок від попередника, колосальний тиск і зверху, і знизу, і збоку, було кілька варіантів, як вчинити. Майже всі неприйнятні для нього. Але був один-єдиний, який давав змогу вийти із ситуації без особливих проблем, і міський голова інтуїтивно або за порадою добрих людей його знайшов і ухвалив правильне (знову-таки для себе) рішення. Він не міг піти на поводу у патріотичної громадськості та Банкової — не міг одразу погодитися знести Катерину: цього не зрозуміла б значна частина його електорату. Не міг і залишити все як є: нарвався б на протести, може, навіть якісь репресії з боку центральної влади, а пам'ятник все одно б прибрали. Тому вдавав із себе великого демократа й організував опитування на сайті «Соціально активний громадянин»: мовляв, як одесити проголосують, так і вчинимо. В опитуванні взяв участь від сили відсоток дорослого населення міста, що приблизно відповідає частці соціально активних (мітинги проти незаконної забудови та знищення зелених зон, наприклад, і близько не збирають такої кількості народу). Результат голосування був передбачуваний, і мер удав, що змушений підкоритися волі більшості. Проєкт рішення винесуть на сесію, Труханов пообіцяв, що особисто проголосує за демонтаж. Одночасно, не чекаючи рішення депутатів, пам'ятник закрили дивним циліндром із ДВП з табличкою, яка інформує, що ведеться підготовка до переміщення. Цей хитрий фінт вухами (або імператрицею) дає змогу меру обійтися малою кров'ю, хоча від початку колізія навколо пам'ятника загрожувала йому чималими політичними втратами. А так майже ні в кого претензій немає: чистенький. Ось тільки процес деколонізації лише починається, і попереду на Труханова чекають нові випробування. Уже порушується питання пам'ятника Суворову — новоробної копії ізмаїльського, яка була встановлена за ініціативою нинішнього міського голови біля «Молодої Гвардії». В Ізмаїлі міськрада проголосувала за перенесення оригінального (у всіх сенсах) генералісимуса до музею, одеська ж влада поки скромно відмовчується. Але ж доведеться якось реагувати — рано чи пізно. Швидше, рано. Далі — перейменування вулиць. Топонімічна комісія при виконкомі дала рекомендації щодо зміни назв 164 об'єктів. З карти міста мають зникнути імена поета Некрасова, художника Шишкіна, ординських намісників Дмитра Донського та Олександра Невського, генерал-фельдмаршала Кутузова та інші. Багато пунктів списку нічого не скажуть умовно «ватній» частині виборців Труханова, але багато хто цілком може її роздратувати. Тим паче, що раніше мер з горем навпіл, але чинив опір перейменуванням: незаконну «декомунізацію» Бєлінського і Богданова не помітив, а ось на Жукові та 25-й Чапаєвській досхочу відпіарився, хоч і програв згодом у суді. І як йому тепер вчинити? Найкраще, звісно, заблокувати процес: благо, комісія продовжує працювати в поті чола. Попереду ще кілька засідань, і лише потім — сесія міськради. Крім того, до попередніх рішень є питання як юридичного, так і політичного характеру, що теж напевно позначиться на темпах. Скажімо, як бути з Родіоном Малиновським, який прямо підпадає під закон про засудження тоталітарних режимів? Адже він був міністром оборони Радянського союзу і членом ЦК КПРС. Комісія, нагадаю, відмовилася вносити маршала до списку на перейменування. Що робити з уже перейменованими — повторюся, незаконно — вулицями Бєлінського, Богданова і Шестакова? Згоден, Бєлінський — постать вельми неоднозначна, проте ж це не скасовує того факту, що під декомунізацію він аж ніяк не підпадав, оскільки відійшов у засвіти за 69 років до Жовтневого перевороту та за 19 до виходу в світ першого видання «Капіталу» Маркса. Не підпадають під неї і захисники Одеси 1941 року Богданов і Шестаков. А з політичного, та й людського погляду викликає здивування обережність, з якою мерія і топонімічна комісія при ній підходять до пропозицій назвати одну з вулиць міста на честь славної 28-ї бригади Лицарів Зимового походу, а ще одній дати ім'я командира цього з'єднання Віталія Гуляєва, який поліг смертю хоробрих за свободу і незалежність України. Впевнений, у цьому випадку, з урахуванням обставин, можна було все зробити зовсім швидко, ще влітку, як це зробили кілька громад області. І навряд чи хтось заперечив би, ось що характерно. Але ні, чомусь на Лицарях і Гуляєві батьки міста «зависли». Мабуть, Труханов таки вирішив тягнути — щосили. Що ж, подивимося, чи надовго його вистачить. Нехай спочатку з Катериною розбереться. І Суворовим. Автор — Віктор Босняк СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ! Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter
Новини по цій темі: |
Статті:
По информации «Думской», судно шло в одесский порт, чтобы встать под погрузку 28 тысяч тонн зерна. В момент атаки балкер был на расстоянии 10 миль (18 километров) от якорной стоянки порта. Читать дальше Бывший заместитель Генерального прокурора Украины Дмитрий Вербицкий, чья карьера завершилась после громких журналистских расследований, потерпел фиаско в суде. Читать дальше |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||