Це комедія! Одеські актори омолодили «Одруження Фігаро»

Звичаї іспанських аристократів та простолюдинів постають в новій виставі «Театру на Чайній» за п’єсою П’єра Огюстена Карона де Бомарше «Шалений день, або Одруження Фігаро».

Грають його вже четвертокурсники акторського відділення театрально-художнього коледжу, учні Владислава Костики та Олега Шевчука.

Перед початком режисер вистави Олег Шевчук нагадує, що робота на публіку є нормальна частина акторської освіти. А після прем’єри, за кулісами, ледь не пошепки зізнається: такі обдаровані курси зустрічаються раз на п’ятнадцять років. Тому юним артистам давалася велика свобода в пошуку барв для їхніх персонажів, можливість імпровізувати.

Не треба скромничати! Молодим створено всі умови. Режисерські рішення округлі, структурно чіткі, сцени легко запам’ятовуються, темпи бадьорі, три години глядацького щастя пролітають непомітно, а звуки повітряних тривог у підземній залі не бентежать. Аби не казали, нібито «Шевчук все ставить із двома стільцями», на сценічному майданчику поставили чотири стільці. А що чоловічих персонажів більше, ніж хлопців на курсі, так це провина драматурга, а не режисера. Довелося Ганні Івлєвій перевтілитися в учителя гри на клавесині Базиля, а Євгенії Кошелевій – у вельми питущого садівника Антоніо (акцентний червоний грим на носі допомагає домогтися максимальної правдивості).

Ну, а суддя Бридуазон (Надія Толмачек) підкріплює переконливість свого образу накладними картонними вусами, що доволі хвацько тримаються на обличчі навіть за умов розлогого реготу. В сцені судового засідання, поки герої з’ясовувати матримоніальні нюанси, встановлювати батьківство і все таке, Бридуазон спокійнісінько дістане цеберко з попкорном, аби зручніше було спостерігати за цим серіалом наяву. А коли хтось із виконавців упаде в надмірний драматизм, йому нагадають: «Це комедія». І репліку буде повторено вже без тиску, легко й кумедно.

Втім, кожний студент готує по декілька ролей, і наступного разу поміняються персонажами. Сьогодні Сергій Ярошенко грає Фігаро, спритного слугу без роду й племені, який знаходиться в очікуванні весілля з чарівною камеристкою Сюзанною (Анна Корчинська). Дія відбувається в Іспанії, але Шевчук обожнює Адріано Челентано, і цілком органічно звучить «Сюзанна, мон амур», під яку артисти жваво артикулюють. Вісімнадцяте століття на дворі чи двадцять перше, мелодійні пісні завжди доречні, коли в душі розквітає кохання.

Для графа Альмавіви, підступного спокусника, який мріє поновити вкорінене у феодальному минулому право першої ночі з чужою молодою, Роман Тітенков знайшов помітні штрихи. Відстовбурчена губа з намальованими вусиками, набріолінена зачіска, хода досвідченого тангеро (він і насправді поведе не одну даму в танго), величезна блискуча брошка на краватці: все з надлишком та блиском.

Занедбана дружина його, графиня Розіна у виконанні Віри Сергєєвої виглядає жінкою-вамп, яка втекла з екрана німого кіно, і підмальований чорною помадою ротик у стилі «укус бджоли» посилює враження. Розіні частіше за інших нагадують, що комедія у нас, комедія… Дивовижно, як така яскрава істота зіграна актрисою, яка вразила в попередній студентській постановці «Калека з острова Інішмаан» в ролі бляклої, депресивної, зарано зів’ялої тітки Кейт…

Доктор Бартоло, товстун… Товстун? Михайло Лень розгублено кидає погляд на свою струнку фігуру та намагається позначити вигаданий живіт. Марна праця! Не у товщині достовірність. Важливіше, що свого часу цей красунчик спокусив дівицю Марселіну (Єва Демиденко), графську економку. Як пізніше виявиться, це батьки Фігаро, якого немовлям вкрали цигани.

«Я не відмовляюся від власних гріхів — сьогодні вони надто явно були викриті! Але як важко спокутувати їх після того, як тридцять років проживеш скромно! Я народилася, щоб бути чесною, та стала такою, ледве мені дозволили жити на свій розсуд. Але у час помилок, недосвідченості й нестатків, коли спокусників не спекаєшся, а убогість вимотує та вбиває, хіба може недосвідчена дівчина впоратися з таким полчищем ворогів? Мабуть, той, хто зараз нас так строго судить, сам згубив десятьох нещасних! Ви, чоловіки, більш ніж невдячні, ви вбиваєте своєю зневагою іграшки ваших пристрастей, ваші жертви! Це вас слід карати за помилки нашої молодості…», — виголошує Марселіна в судовому засіданні, видираючись просто на стіл.

Крутелик Фігаро читає зухвалий реп, будує плани помсти графу за шаховою дошкою та здійснює їх на боксерському рингу. Цікаво буде побачити, припустимо, Ярошенко та Тітенкова, які помінялися ролями, але бешкетника Керубіно, закоханого в усіх жінок замку, уявляєш собі вже тільки у виконанні Олексія Орловського. Втім, вирішувати буде маестро Шевчук, та коли вже це комедія, Орловський стовідсотково влучає в образ, смиренно просимо врахувати. Фаншетти, яку грає Злата Гурінчик, теж стосується.

Та й що в нашому житті не комедія, узяти хоча б притаманну привілейованому стану пиху чи юридичний абсурд? Все, що не трагедія. Але ж ніхто й не вмирає, всі одружуються (окрім Керубіно, він замолодий для того).

Автор – Ірен Адлер, фото Олега Владимирського