«Ще пять років — і ми втратимо виш»: кандидат на посаду ректора Одеського національного університету — про гроші, відсутність укриттів та зменшення кількості студентів

Майбутні вибори ректора ОНУ ім. Мечникова, які відбудуться 24 квітня, визначать майбутнє одного з головних вишів Одеси. У розпал передвиборчих перегонів ми зустрілися з кандидатом на цю посаду — заступником голови Одеської ОДА Андрієм Неугодніковим.

«Думська». Чому ви вирішили балотуватися на посаду ректора ОНУ?

Андрій Неугодніков. Тому що переконаний, що зможу зробити наш рідний виш кращим і успішнішим. Для цього у мене є великий досвід — 15 років я був деканом різних факультетів, був проректором, чудово розбираюся в проблематиці вищої освіти. Відверто скажу, я до останнього розмірковував, чи варто балотуватися, але зрештою прийняв таке рішення.

«Д». Тобто ви йдете через лідерське его?

А.Н. Думаю, ви не будете сперечатися, що це є у кожного…

«Д». А може там зарплата велика? Скільки заробляє ректор ОНУ?

А.Н. Близько сорока тисяч гривень.

«Д». Тобто, для топменеджера це небагато. Ви самі вважаєте себе заможною людиною?

А.Н. У порівнянні з ким?

«Д». З середньостатистичним американцем.

А.Н. Звичайно, ні. Але я переконаний: кожен повинен докладати зусиль там, де йому комфортно, де є розуміння процесів і де його знання принесуть реальну користь. Не можу сказати, що шлях до посади ректора ОНУ буде простим — скоріше навпаки. Але коли ти чверть століття працюєш у системі вищої освіти, ця дорога стає не просто цікавою, а й може привести до позитивних змін для всього колективу. Я усвідомлюю, що масштаб організації — це насамперед масштаб відповідальності.

«УКРИТТЯ Є, АЛЕ В ОСНОВНОМУ НА ПАПЕРІ»

«Д». Які основні проблеми сьогодні стоять перед університетом?

А.Н. Головний виклик для будь-якого вишу — забезпечення якості освіти, адже це ключовий критерій оцінки. Але є й цілком приземлені проблеми: низькі зарплати та жалюгідний стан матеріально-технічної бази. Коли я був абітурієнтом у 1997-му, один із професорів любив розмірковувати про баланс традицій і новацій. На жаль, сьогодні старіють корпуси ОНУ — це сумна традиція.

«Д». Чи проблема університету полягає лише у стані корпусів?

А.Н. На жаль, ні. Проблема має комплексний характер, і її головний маркер — скорочення кількості студентів. Сьогодні наше основне завдання — зробити все, щоб виш знову став популярним. Адже бажання вступати до нас свідчить про рівень довіри як самих студентів, так і їхніх батьків

«Д». Ви маєте на увазі, що чим менше студентів, тим менше фінансів?

А.Н. Звісно, і це теж. Ми розуміємо, що сучасний абітурієнт йде не стільки за дипломом, скільки за реальними знаннями та навичками або скілами, як зараз модно говорити. Але для їх отримання необхідні відповідні умови. Безумовно, у воєнний час на перший план виходить безпека. Щоб повноцінно працювати в офлайн-форматі, всі навчальні корпуси та гуртожитки повинні мати укриття.

«Д». А хіба їх немає?

А.Н. Є, але, по суті, лише на папері. Візьмемо, наприклад, головний корпус на вулиці Змієнко (колишня Дворянська). Там укриття розраховане на тисячу осіб, але фактично це підвал з двома лавками. Якщо моя дитина захоче вступати до цього вишу і я побачу таке укриття на власні очі, то навряд чи захочу залишати її там.

«Д». А що не так із гуртожитками?

А.Н. Вони в ще гіршому стані, ніж корпуси.

«Д». У якому вони стані? Можете описати?

А.Н. У такому ж, як і десять років тому, і двадцять, а час же бере своє. Якщо взяти для порівняння тризірковий готель, то цим гуртожиткам до нього дуже далеко.

«ЩОРІК КІЛЬКІСТЬ АБІТУРІЄНТІВ ЗМЕНШУЄТЬСЯ НА 200-300 ОСІБ»

«Д». Укриття, ремонт корпусів і гуртожитків. Все дуже гарно звучить, але де на все це брати гроші?

А.Н. Система фінансування українських вишів має три напрямки: державні асигнування по лінії МОН, кошти від студентів-контрактників та грантові програми. Існує безліч донорів і партнерів, готових вкладати кошти у розвиток освіти. Якщо міжнародний відділ працює ефективно, університет може отримувати солідну фінансову підтримку. Так, це процес непростий і нешвидкий, але абсолютно реальний.

«Д». З чого складається університетський бюджет?

А.Н. За минулий рік 250 млн грн ми отримали від міністерства, ще 200 млн — від студентів, інформації щодо грантів на сайті вишу я не знайшов.

«Д». Зрозуміло, що університет — це великий організм, але 450 мільйонів — це солідна сума, понад 10 мільйонів доларів. І не вистачає на ремонти?

А.Н. Чим більше студентів і викладачів, тим більше і фінансування. На жаль, останні п'ять років охочих вступити до університету стає все менше і менше. Щороку кількість вступників знижується на 200-300 осіб.

«Д». Можливо, всі кошти з'їдає фонд заробітної плати?

А.Н. Це дуже сумнівно, якщо врахувати, що зарплата в ОНУ найнижча серед усіх вишів Одеси.

«Д». Про які цифри йдеться?

А.Н. Ставка викладача з науковим ступенем на посаді доцента — 14-15 тис. грн, у професора трохи більше, у ненауково-педагогічних співробітників — до 10 тисяч. Тобто говорити, що всі виділені міністерством гроші йдуть на зарплату і тому не вистачає на ремонти, підстав немає. Йдеться про не зовсім ефективну політику управління. Наприклад, за 2025 рік університет заплатив 68 млн грн за комунальні послуги.

«Д». Це багато?

А.Н. Це дуже багато, враховуючи, що більшу частину року виш працює в онлайн-форматі. Викладачі та студенти вдома, у будівлях нікого немає. Фактично корпуси задіяні близько 2,5 місяців офлайн. На що витрачено 68 млн незрозуміло. Гуртожитки також стоять порожні.

«ЯКЩО БІЛЯ КАБІНЕТУ РЕКТОРА НЕ ГОРЯТЬ ЛАМПОЧКИ, ПРО ЩО МОЖНА ГОВОРИТИ»

«Д». У вас є покроковий кандидатський план розв'язання проблем вишу?

А.Н. Потрібно провести фінансовий аудит. Це ключовий крок, тому що потрібно чітко розуміти — якщо міністерство виділяє 250 млн, більше воно не дасть. Сьогодні виші зобов'язані конкурувати за студента, адже саме за ним приходять гроші, у тому числі й державні. Нам необхідно впроваджувати ефективні менеджерські рішення та шукати альтернативні джерела доходу, а не просто розраховувати на бюджетні асигнування

«Д». У вишу є ще земельні ділянки, зокрема, і на Французькому бульварі. Можливо, шляхом операцій з ними можна залучити кошти для ремонту корпусів і гуртожитків?

А.Н. На мій погляд, це не той напрямок, яким потрібно йти.

«Д». То де ж брати гроші?

А.Н. Зменшувати витрати. Як я вже говорив, мова йде про неефективне використання коштів. Слід почати з аудиту діяльності вишу, і це варто зробити вже у вересні. Крім того, потрібно збільшувати кількість студентів.

«Д». Щоб студенти хотіли вступати до конкретного вишу на конкретну спеціальність, вони повинні бути впевнені, що після його закінчення на них чекає робота, завдяки якій вони зможуть купити айфон, квартиру, машину тощо. Як сьогоднішня освіта може реалізувати ці очікування?

А.Н. Прив'язка виключно до диплома та спеціальності — це шлях у нікуди. Диплом без навичок — просто папір. Сучасний випускник повинен володіти реальними компетенціями. Теоретична база важлива, але починаючи з третього курсу критично необхідна практика і регулярні зустрічі з потенційними роботодавцями. Студент повинен бачити ринок праці зсередини та розуміти свої перспективи.

Буває, що дитина навчається кілька років, а до третього курсу розуміє, що хоче змінити вектор і піти в магістратуру за іншим напрямом. У цьому немає трагедії. Однак престиж університету безпосередньо залежить від того, скільки його випускників знайшли роботу за фахом. Ставка на успіх випускника — це норма для Європи та США. Там пишаються своїми вихованцями й всіляко демонструють, що такий-то випускник досяг таких-то висот.

«Д». У нас не так?

А.Н. Начебто так, але коли ви бачите, що навпроти кабінету ректора не горять лампочки, то навряд чи захочете навчатися в такому виші.

«Д». Ви постійно говорите про проблеми університету, а чи є у нього якісь сильні сторони?

А.Н. Сильна сторона — це приголомшливий колектив. Люди, що мають колосальний досвід, — це основа вишу. На цьому й потрібно будувати майбутнє. Є корпуси, є матеріальна база, її просто потрібно привести до ладу. Ну й налагодити рекламу, зайнятися позиціонуванням вишу, після цього підключиться сарафанне радіо.

«Д». Чи все так погано з університетом на сьогоднішній день?

А.Н. Все дійсно погано, і якщо ми не рухатимемося в бік позитивних змін, то через пять років, запамятайте мої слова, ми втратимо університет. А ми не повинні цього допустити.

Нагадаємо, що раніше свою передвиборчу програму опублікував доктор економічних наук Сергій Якубовський, який також претендує на посаду ректора Одеського національного університету.