Йому довірять робити раму для Караваджо: одеситам показали виставку литовського музейника

Фотовиставка Вадима Шамкова «Мій музей» працює на другому поверсі Музею західного та східного мистецтва (Італійська, 9).

Вадим Шамков — фотограф та експозиційний дизайнер Національного Художнього музею Литви, який останні роки працював із колекціями українських музеїв. У його об’єктиві — живі портрети колег, кадри музейних залаштунків, миті виставкових проєктів та автопортрети поруч з експонатами. Це перша виставка закордонного автора, яка відбулася у цих стінах під час війни.

Сам автор до Одеси не приїхав, але уявлення про нього глядачі отримали з двох циклів чорно-білих плівкових фото. «Люди працюють» — про магію музейного бекстейджу та шлях від ідеї до реалізації виставки. «Клуб борід і вусів» — серія автопортретів про взаємини з експонатами, довкола яких обертається життя будь-якого музею. А треба знати, що славнозвісні експонати ОМЗСМ, портрети євангелістів роботи Франса Галса, спершу опинилися у Вільнюсі, лише згодом у Берліні, де пройшла знакова виставка, про яку ми писали тут.

Трохи пізніше литовцям покажуть картину Мікеланджело Мерізі да Караваджо «Поцілунок Юди, або Взяття Христа під варту», про долю якої ми також багато писали.

«Вадим фіксує всі моменти підготовки виставкових проєктів, — розповів головний куратор з виставок департаменту міжнародного співробітництва Національного Художнього музею Литви Скайстіс Микульоніс. — Прекрасно проявляється його гумор у авторських работах. У 2022 році від Ради культури Литви ми отримали вельми щедрий грант на виставку творів Франса Галса з ОМЗСМ. За день почалася війна. Я зателефонував колезі Ігорю Пороніку, ми почали думати, що можна зробити. Спочатку допомагали біженцям. У нас в музеї дирекція була готова в разі необхідності зняти картини та поселити людей. Потім була робота з генераторами, їх закупили, далі они розійшлися всією Україною, дитячим будинкам, шпиталям тощо. Звісно, головна наша місія пов’язана з творами мистецтва. Заразом із евакуацією іде оцифрування, ми робимо виставки якісні, с дизайном, з пресою, все, як належить».

Литовські колеги працювали з живописом із Одеського Музею західного та східного мистецтва, з Києво-Печерською Лаврою, звідки привезли срібло та церковний текстиль, з Музеєм Ханенків, що надав 642 експонати (це і перська мініатюра XIII сторіччя, і графіка Рембрандта, Дюрера, живопис Буше, китайська та японська графіка), з західноєвропейським живописом з Львівської Національної картинної галереї. Також із Запорізького обласного художнього музею до Вільнюсу прибули 100 творів Марії Примаченко (зараз їх можна побачити у Клайпеді, в одній з філій Національного Художнього музею Литви). А всього за часи війни музей провів 18 виставок евакуйованих з України шедеврів.

«На цьому ми не зупиняємося, плануєм показати Литві Караваджо з одеського зібрання, сподіваємося, що будемо показувати цю картину два роки, перший рік в Вільнюсі, потім у Паланзі, — додав Скайстіс. – Всього наш музей має 9 філій, у нас величезний центр реставрації, центр оцифрування, понад 470-ти співробітників. Ми не можемо за воєнних часів везти сюди нічого з музейних речей, форс-мажор, не працює страхування. А без страхування нам цього не дозволяє закон. Зробили те, що можемо, виставка нашого колеги Вадима після Одеси поїде до Сум, Запоріжжя, потім, скоріше за все, до прифронтових міст. Вадим оформлював Галса, для музейного працівника вище лише небо, тепер Караваджо, це приклад такого самого рівня. Один з кращих фотографів і дуже добра людина, безперечно, чудову раму зробить для «Поцілунку Юди».

Автор — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва