Економічні рішення підмінюються політичним шоу, або Тарифні війни Трампа та вторинні санкції проти рф 

Президент США Дональд Трамп напередодні оголосив про введення нового пакета імпортних тарифів, який сам же й охрестив «Днем економічної незалежності». Суть ідеї проста: відтепер весь імпорт у країну обкладається базовим митом у 10%, а для низки ключових торговельних партнерів — ставки значно вищі. Китай потрапить під 34%, Євросоюз — під 20%, Японія — 24%, Південна Корея — 25%.

Подібні кроки США вже робили, але в такому обсязі і з такою риторикою — давно ні. І насамперед постраждають зовсім не Брюссель, Пекін або Сеул, а самі американські споживачі. Адже тарифи, як не крути, лягають на ціну товару, а значить — на гаманець покупця. Усе, що раніше вироблялося дешево в Азії і надходило в магазини США за доступними цінами, тепер подорожчає. Це викличе зростання інфляції — тієї самої, проти якої Трамп нібито бореться.

Ті, хто заробляє на біржі, теж навряд чи зрадіють. Ринки вже відреагували падінням, і це тільки початок. Руйнування ланцюжків поставок, можливі заходи у відповідь від інших країн — усе це здатне боляче вдарити по світовій економіці. Додатково до цього є ще один «прихований» ефект: ослаблення долара. Але ж саме в цьому і може критися справжній сенс всієї історії. За величезного зовнішнього боргу Штатів девальвація своєї валюти — зручний спосіб полегшити тягар перед такими кредиторами, як Китай або Японія.

Але якщо говорити про головну політичну гаслову мету — повернення виробництва в Америку, то це виглядає як відверта ілюзія. Ніхто в Канзасі не буде збирати праски або чайники за 150 доларів на день, якщо в тому ж Бангладеш за ці гроші працюють місяць. Промисловість повертати нікуди — вона давно розпалася на глобальні ланцюжки. А якщо влити мільярди в будівництво нових заводів, їх легко поховає наступний уряд, просто скасувавши тарифи. Інвестори це розуміють.

Цікаво, що в цьому гучному пакеті заходів не виявилося навіть формального тарифу проти росії. Чи то справді через те, що товарообіг із москвою впав до мінімуму, чи то це сигнал — своєрідна «пауза» перед потенційними переговорами. Утім, Трамп на цьому не зупинився. Він пообіцяв запровадити так звані вторинні санкції — тобто карати країни, які купують російську нафту. Наприклад, обкласти їхній експорт до США додатковими митами.

На словах це звучить грізно, але на практиці реалізувати таке буде вкрай складно. Щоб вистежити всі маршрути «тіньового флоту», замасковані компанії та перевалочні бази, знадобиться ціла армія аналітиків. А для відкритого тиску на Китай, Індію або Туреччину — ще й політична воля. Поки ж здається, що це радше інструмент тиску і шантажу, ніж реальний механізм. Зрештою, навряд чи Трамп, навіть у передвиборчій гарячці, наважиться всерйоз залишити американські магазини без дешевих китайських товарів.

Ця історія — черговий приклад того, як економічні рішення підміняються політичним шоу. Чи виграє від цього хтось, крім риторики самого Трампа, — велике питання.

Автор — редактор «Думської» Юрій Басюк