«Звільнення» Дюка стало знаковою для міста подією. За лічені години майданчик перед Потьомкінськими сходами набув довоєнного вигляду. А навколо самого пам'ятника відбувався справжній броунівський рух: робітники, депутати, журналісти, блогери, місцеві фріки…

А ще одесити та туристи, які вважали своїм обов'язком стати свідками цієї незвичайної події. «Думська» розповість, як це було і що чекає на Дюка далі.

ЯК ЦЕ БУЛО

Близько 7:00 навколо пам'ятника заметушилися робітники, яким допомагали екскаватор і вантажівка. Спочатку з піщаного полону звільнили саму статую.

Після цього була невелика пауза, якою скористалися ті, хто хотів сфотографуватися на тлі цієї історичної події. Їх було небагато — все-таки висота становить шість метрів. Паралельно навколо пам'ятника почали збиратися спочатку журналісти, а пізніше й просто цікаві.

Коли ківш почав працювати на рівні п'єдесталу, здавалося, що машина ось-ось «упустить» скульптуру. Але водій явно знав свою справу й раз за разом прибирав дедалі більше й більше піску. Згодом його відвезли на звалище.

Друга пауза в роботі сталася, коли стало видно десь половину постаменту. І тут тих, хто прагнув зробити «історичні знімки», стало на порядок більше. Якісь два метри здавалися дрібною перешкодою, тим більше що мішки, що залишилися, стали чимось на зразок сходів.

Навколо пам'ятника поступово збирався натовп. Тут були й блогери, й міські фріки. Нам найбільше запам'ятався чоловік, який підтримував атмосферу того, що відбувалося, грою на баяні.

До 14:00 про минулі п'ять років ув'язнення в піщаному саркофазі вже нічого не нагадувало — ну або майже нічого.

ВІД ЗАХОПЛЕННЯ ДО ТРИВОГИ: ЩО ПРИХОВУВАВ САРКОФАГ

Початковий захват від того, що від Дюка не відвалюються частини, що виступають, змінився тривогою. Поверхня статуї виявилася поцяткована «виразками». І це лише те, що видно на перший погляд.

«Найближчими днями пам'ятник обстежать фахівці будівельної академії та експерти у сфері охорони культурної спадщини. Після цього ми ухвалимо рішення, що робити далі. Чи відновлювати скульптуру і якою вона має бути — знову мішки з піском чи щось інше, — зазначив начальник міського управління з питань ЮНЕСКО та захисту культурної спадщини Федір Стоянов. — Ми опрацьовували кілька варіантів. Будемо дивитися, як убезпечити від уламків. Чи можливо — у що мені віриться найменше — залишити пам'ятник відкритим».

Скептично до такого сценарію (причому не тільки у нас, а й у рідному Києві) ставиться й архітектор-реставратор, а сьогодні військовий Анатолій Ізотов, відомий одеситам за роботою на Воронцовській колонаді. На його думку, залишати пам'ятник відкритим біля порту надто ризиковано через часті обстріли Одеси.

«Краще його прибрати звідти, а не знову захищати якоюсь конструкцією, — каже Ізотов. — Якщо ж і залишати, то там має бути простір між скульптурою та цим укриттям. Необхідні отвори на випадок ударної хвилі. Все це мають прорахувати конструктори. Але краще його все ж прибрати. В Одесі переносили й більш громіздкі пам'ятники — Катерині, зокрема. Сьогодні Дюк перебуває в зоні максимального ризику».

При цьому Ізотов упевнений, що поспішати «закладати» пошкодження, що з'явилися на пам'ятнику від уламків ракет або дронів, не варто. Це теж частина історії міста, нагадування про найстрашніші її сторінки. Він нагадав про історію ядра на тій самій колонаді, яке залишається символом оборони міста.

Урбаніст Олександр Левицький зазначив, що для відновлення скульптури можуть знадобитися реставраційні вставки та лазерне видалення патини. За його оцінкою, на це може піти від одного-двох днів до тижня.

Важливо розглядати «звільнення» не як самоціль чи кінцеву точку, а як черговий крок до збереження історичної спадщини Одеси.

Ба більше, аналогічне рішення ухвалили й у столиці, розповідає депутат Одеської міськради Петро Обухов. Цього літа там зняли захисні саркофаги з пам'ятників княгині Ользі, Григорію Сковороді, Миколі Лисенку та Лесі Українці.

«Там теж знімають мішки з пам'ятників, хоча РФ дуже агресивно атакує місто балістикою. Кияни пояснюють, що в разі прямого влучання в пам'ятник мішки його не врятують. Якщо подивитися на фотографії, як це відбувалося в Києві, то там пам'ятники були обмотані плівкою, перш ніж їх накривали мішками, — продовжує Обухов. — А у нас допустили прямий контакт піску з пам'ятником, і, ймовірно, тому й з'явилися темні плями. У будь-якому разі потрібно дізнатися думку фахівців, як привести пам'ятник до ладу».

Поки що «Дюк» залишається відкритим і на своєму місці, охочі можуть скористатися нагодою й зробити фото на його тлі.

Авторка — редакторка «Думської» Алія Замчінська, фото Сергія Смолєнцева