Однак перші глядачі забажали пояснень щодо дирижаблів у просторі картин.

«Ми зараз знаходимося в такому часі, коли такі люди, як Сергій Ануфієв, художники, філософи, поети уособлюють серце суспільства, символізують ту духовність, яка несе, немов маленький дирижабль, усіх нас, — підкреслив куратор виставки Ігор Коршунов. – І ми летимо у просторі, але краще літати, аніж плазувати. Таких людей вже мало і, скоріше за все, ця епоха відходить. Дай Боже, щоб Одеса поповнювалася молодим поколінням, що так само чутливо сприйматиме наш світ».

Складна картина світу, що відкривається завдяки кодам і ключам, зв'язку та комунікаціям, комбінаториці інваріантів, доступна свідомості тільки спільно зі штучним інтелектом, і в цій ситуації я бачу пастку. Але в пастки потрапляє лише свідомість.

«Підсвідомість не обдуриш і в капкан не заманиш, — наполягає Ануфрієв. — Вона завжди говорить правду, зашифровану у символічному ряду. Сприйняття — розгадування загадки, розшифрування Істини. Мистецтво — кодові операції з виявлення Таємниці, на фундаменті якої ґрунтується вся внутрішня ідеологія культурного світоустрою.

Без того, що неможливо пояснити і вкласти у футляри дефініцій, дискретні ящики та вітрини об'єктивності, не може творитися мистецтво і жити його світ, альтернативний, але не паралельний нашій Матриці. Жертвоприношення смислів на вівтарі Таємниці дозволили мудрецям давнини творити справжні чудеса.

Критський маг Епіменід переміг афінську чуму у VII сторіччі до нашої ери за допомогою мантичної магії. Він зібрав на Агорі сто овець, чорних та білих порівну. Потім він відпустив їх, дозволивши йти, куди їм захочеться, не збиваючись у череду.

Там, де вівця лягала на землю, її вбивали і на цьому місці будували кумирню бога того чи іншого явища, залежно від кольору вівці, принесеної в жертву.
В результаті з'явилося 50 кумирень добрим богам і стільки ж - злим.
За допомогою мистецтва Епіменід змінив версію реальності шляхом створення рельєфу життя та її антагоніста.

«Ми ж у цьому проєкті показуємо новий соціо-соматичний рельєф, утворений підсвідомістю, та її агоністичною (ігровою) реакцією на змінну реальність.
Усе негативне у фоновому режимі нашого буття ми намагаємося вкотре прикрасити, принагідно перетворюючи на анекдот і казку, сновидіння та продукт фантазії, не обтяжений буднями існування за межею Добра та Зла. Тільки там і тільки так може відбутися розмова зі своєю душею», — пояснює Ануфрієв.

Всі отримані з виставки кошти підуть на підтримку 154-ї окремої механізованої бригади.

Автор — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва