Десяточка одеських фотохудожниць: чоловічі ню, мавки в заростях і повсякденності міста  

Десять одеських фотохудожниць — десять унікальних поглядів на світ. Жіноча краса і чоловічі ню, мавки в заростях, повсякденність міста, гра світла і тіні — їхні роботи створюють Одесу в новому світлі. Хтось занурює нас у казку, хтось шукає правду у вуличних сценах. Ми вивчили їхню творчість і вибрали тих, хто робить Одесу яскравішою.

Серед наших десяти героїнь є членкині Одеської фотографічної асоціації, міського клубу фотографів «Фотон-2», Національної спілки фотохудожників України, лауреати багатьох найпрестижніших фотоконкурсів. У кожної є свої вагомі заслуги, а всі разом вони роблять життя нашого міста барвистішим. Жіночий погляд завжди особливий, й фотографії це помітно.

Під номером першим назвемо неперевершену Олену Мартинюк.

«Я працювала в різних країнах, але від початку повномасштабного вторгнення повернулася до Одеси, — підкреслює Олена. – Мені хочеться бути в Одесі, з одеситами. Знімаю не репортажі, а ось такі фантастичні картинки, проте задача художника в тому й полягає, щоби створювати інший світ, допомагати людям відпочити, відволіктися від сумних новин».

Іноді образ майбутньої роботи народжується в уяві автора, іноді приходить безпосередньо в процесі. Фотоапарат здається їй чарівним предметом, що змушує повірити в реальність казкових сюжетів. Багато років Олена портретує артистів Театру «Маски», і повсякчас це справляє фантастичний ефект.

Фішкою Олени Мартинюк є використання стилістики фотографії початку позаминулого століття, смак у застосуванні найнеочікуваніших деталей ніколи її не підводить (наприклад, комар на лобі Володимира Комарова відсилає нас до дружнього прізвиська артиста, дозволяючи йому продемонструвати кумедну реакцію на комаху).

Під другим номером — Катаріна Блажієвська. На її користь говорить те, що вона вже взяла участь в одному виставковому проєкті з Оленою Мартинюк. И будуть інші спільні проєкти. Катаріна любить колір, до того ж насичений, але ставиться до нього вибірково. Пістрявості нема, присутні лаконічність та точність. Знімає не знаменитостей, підказок в особистій біографії моделі не шукає.

Номер третій, Ангеліна Тарасенко — фотограф та модель в одному флаконі. Заняття бодібілдингом допомагають їй підтримувати добру фізичну форму, без якої неможливо тягати штатив і камеру в пошуках цікавого ракурсу. Мавки в хащах, злиття жінки з природою, це вдається їй найліпше. Що ж стосується її природної краси, то вона дозволяє Ангеліні бути неабиякою моделлю для інших фотохудожників, можна було б спробувати одягтися в ретро-стилі та створити образ одеситки позаминулого століття.

Є тема, якою Ангеліна займається протягом багатьох років. Це жіноча краса, що для неї є осердям усього найкращого в світі, привносить гармонію в стихії природи.

«Жінка вміє вирішити будь-яку проблему непомітно та м’яко, — говорить Ангеліна. — Гадаю, краса, любов та сила жіноча примусять все ж-таки чоловіків подумати про те, що необхідно природу й життя зберегти, не нищити воєнними діями».

Красу жіночого тіла та жіночої душі оспівує й Анна Коренєва, котру ми умовно поставили на четверте місце. Часто її моделі вишукано вписуються в архітектуру, купаються в сонячних променях. Європейський шик!

Чоловіча краса теж оспівана, причому Оксаною Церковною, яка йде у нас під номером п’ятим. Оскільки Оксана мисткиня, прекрасно вміє малювати, свої досліди в художній фотографії починала з натюрмортів. А нещодавно зробила серію чоловічих ню з атрибутами мистецтв. Жінкам теж подобаються стрункі силуети!

Але справа не в самій лише красі. Як земля носить на собі рани війни, так і людське тіло є живим архівом пережитого, вважає Оксана. І пропонує розглядати тілесність не просто як об’єкт, а як поле боротьби та можливостей. Це місце, де відчувається пам’ять і біль, але й зароджується мрія про спокійне літо – про тепло, про дотики, про свободу бути в своєму тілі без страху.

Отже, шостий номер. Ірина Богомоленко захоплюється фотографією 19 років, робить дуже гарні натюрморти, проте надає перевагу міським замальовкам. Шкодує, що з початком війни знімати на вулицях та у дворах стало важче, люди підозрілі, не так розуміють бажання фотографа зафіксувати кумедного котика на тлі старовинної архітектури. Бере участь у виставках та сама організовує їх. Тож якщо побачите цю тендітну даму в своєму дворі, знайте: в неї найчистіші творчі наміри.

Сьомий, щасливий номер віддаємо Світлані Корольовій, яка постійно поповнює свій фотоальбом «Повсякденності міста». Фотохудожницю цікавлять на архітектурні пам'ятки, але атмосферна буденність Одеси, авторське відношення також відчутне в кожному кадрі.

Надихають міські сценки Ларису Каверіну, яка отримала у нас восьме місце. Життєвий досвід навчив її цінувати кожну мить, зупиняти її за допомогою фотоапарату, зберігати й ділитися ним.

«Намагаюся дати глядачеві шанс відчути радість упізнавання схожих вражень. Мені подобається знімати так, щоб у кадрі був сюжет, настрій, гра світла та тіні. Фотографія для мене – це ковток свіжого повітря»,- зазначає Лариса.

На дев’ятому місці опинилася Олена Ксенофонтова. Вона сильна в усіх жанрах, проте до природи в неї особлива любов. Технічні хитрощі допомагають Олені часом не те щоби прикрасити природу, але підкреслити ті риси, які хочеться. Наприклад, зробити захід сонця тропічним, спекотним.

А якщо вам ближче реалізм, то ви знайдете його в роботах Катерини Кожуховської, яка завершує нашу десяточку. Інша справа, фотохудожниця не тягне все побачене до кадру, шукає найпрекрасніше.

Чекаємо, поважні читачі, що в коментарях ви назвете й інших одеських фотохудожниць, чия творчість вам до вподоби.

Авторка — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського та Олександра Синельникова.