Боротьба за лівий берег Дніпра: коли витрачати людей батальйонами — злочин (колонка)

«Думська» ніколи не ставить під сумнів операції Сил оборони. Жодного разу ми не обурювалися, чому людей кинули туди-то, а чи був сенс у тому чи іншому рішенні Ставки.

Ми мовчали, знаючи багато чого. Найчастіше це було виправдано. Батальйони, що пішли в небо в степах півдня України, все ж забезпечили, наприклад, звільнення правого берега Херсонщини. Був сенс і в наполегливій обороні Бахмута.

Але зараз випадок особливий, і ми вже не можемо мовчати. Лівий берег Дніпра. Два чи три плацдарми, створені українською морською піхотою. Як це відбувається? Матроси переправляються через річку на підручних засобах, і більшість вбивають ще на підході до берега. Тих, хто вижив і переправився, прасують усім, що є в арсеналі росії. Звідти не вивозять поранених. Людей просто постійно кидають за річку — хвилю за хвилею.  

Ні про який прорив далі й мови не йде, зараз сили і засоби розтрачуються просто на те, щоб залишатися там. Заради чого?

Це мало б значення, якби в нас було просування в іншому місці. Тоді ці плацдарми відволікали б противника, а в перспективі їх можна було б використати для зустрічного удару. Але ні, в іншому місці ми вже обороняємося. То навіщо все це? Навіщо колосальні втрати? Навіщо витрачати людей батальйонами, якщо в результаті — просто два або три плацдарми? Які просто існують.  

Це дуже поганий стиль ведення війни! Впевнені, що продовжувати спроби зберегти ці клаптики землі — злочин. Нас напевно звинуватять у чомусь нехорошому, але мовчати більше не можемо.

Командуванню Сил оборони необхідно терміново згортати цю операцію. Її явно збиралися пов'язати з контрнаступом у Запорізькій області, але той уже офіційно закінчився. Безрезультатно. У зв'язку з цим спроби викинути морпіхів на лівий берег — щось за межею добра і зла. Чи ми, як і рф, готові витрачати людей заради політики?  

Автор — Микола Ларін