Найпівнічніша частина Одеської області — Саврань — навіть у розпал літа радує яскравими барвами. Тут розташований великий ліс, довжина якого понад 25 кілометрів, а ширина — близько семи.

Сам ліс є державним ландшафтним заказником, поруч із ним знаходяться порівняно молоді соснові переліски, штучно висаджені наприкінці 50-х років минулого століття.

Тут, серед сорокаметрових щоглових сосен, у м'якій підстилці з гілок та голок, після перших осінніх дощів з'являться грузді, маслюки та навіть білі гриби.

А ще тут можна зустріти кабанів, лосів, косуль, зайців і лисиць. А суворими зимовими ночами просто на подвір'я до місцевих жителів заходять вовки.

Старожили згадують, що наприкінці минулого століття в цьому лісі гніздилася пара дуже рідкісних для України орлів-могильників, занесених до Червоної книги. Але вже близько 25 років їх ніхто не бачив, а орнітологи кажуть, що на всій території нашої країни залишилося не більше двох десятків цих птахів.

Річка Південний Буг, що протікає поруч із савранським лісом, служить природним кордоном із Кіровоградською областю. Влітку вона міліє настільки, що в багатьох місцях можна перейти вбрід. Рано вранці, коли над річкою здіймається туман, у воді хлюпочуться невеликі зграї лебедів-шипунів і білих чапель.

В околицях Саврані є також кілька озер, створених на місці колишніх кар'єрів, де раніше видобували корисні копалини та будівельний камінь. А ще місцеві розповідають, що колись тут була навіть золота копальня, однак у 1990-х роках її було закрито.

Автор — Сергій Смоленцев, фото автора