Без контексту нема контакту: Одеський художній музей став лабораторією з виведення грибків

Виставка-лабораторія Ольги Штейн «Ти годуєш їх, вони годують тебе. Нічого спільного» відкрилася в Національному Художньому музеї (Софіївська, 5а). Актуальне мистецтво зовсім не завжди милує око; головне – ідея, і в Ольги вона є.

Бетонними блоками оточено в бальній залі буфет та мармурові столи, попід вікнами теж стоять споруди з бетону. Під плівкою на диванах красується чорна пліснява. А в суміжних кімнатах за склом щось підозріле. Слава Богу, не таргани чи інші комахи, яких ми вже бачили якось на виставках.

«Ви спостерігаєте мій експеримент, — коментує свій проєкт художниця. – Вірніше, його фінальну стадію – процес ферментації у стінах музею. Музей став для нашого експерименту лабораторним простором і у ньому важливі: акт втручання в тіло музею, жест захисту музею, процес ферментації (буквально і метафорично) й вирощування грибків, грибів, плісняви, та насамкінець – образ співжиття».

За задумом Ольги Штейн, музей і гриб (грибок) – дві окремі форми життя, які за визначенням не повинні співіснувати в одному просторі: музеї як інституції збереження об’єктів культури постійно борються зі спорами, грибами та інвазійними елементами в стінах музейних будівель.

«Я відчувала необхідність першочергово працювати зі стінами, опуклостями простору як з органами, шкірою, — каже мисткиня. – І найпершою, інстинктивною й природною емоцією, що я відчувала до музею – це бажання його захистити. Запропоновані мені бальна зала, кімната 110 і кімната 109 містять предмети інтер’єру, які є частиною тіла музею, й не можуть бути винесені з простору. А також вікна, що в час війни стають небезпечними через уламки та скло від вибухів. Ця внутрішня архітектура тіла запропонувала мені сценарій внесення в простір відповідних «захисних» споруд, щоб захистити музейні стіни та експонати зсередини».

Не дай Боже, з музеєм трапиться найгірше, бетонні блоки не врятують. А за склом відбувається хай і невидимий, але насторожуючий процес.

«Це ґрунт, взятий із вирви від обстрілу обабіч музею, — пояснює Ольга. – Запозичений на час експерименту, впродовж якого застосуємо біологічний спосіб оздоровлення ґрунту спорами грибів, щоб пізніше повернути експериментальний оживлений зразок у місце забору. Цей експеримент оприявнює прихованого ворога музею в безпечній законсервованій формі – як бродіння, ферментацію й утворення нової біологічної культури в просторі культури соціальної. Художній експеримент полягає у спостереженні за вимушеним співіснуванням у спільному просторі двох конфронтуючих форм життя».

Звісно, глядач не може перевірити, чи є тут у наявності спори грибів, та нащо здалося ґрунту якесь там «оздоровлення». Як і з бетонними блоками, важливо зовсім не це. Досвід Ольги Штейн має відношення до контекстуалізму, без знайомства глядача з контекстом місця та подій контакту з експонатами не відбудеться. Оскільки одесити в контексті, їм буде цікаво до 18 липня познайомитися з експозицією та стежити за розвитком грибів та грибків разом із пліснявою. Головне, щоб експеримент не вийшов з-під контролю… Якось не хочеться грибків та плісняви на цінному паркеті.

Авторка — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського