Рік зеленої деревної змії — тварини, якій приписують мудрість і одночасно підступність, що викликає первісний страх і заслужену повагу. І якщо календарний новий рік настав ще два тижні тому, то та сама зелена змія вступить у свої права лише 29 січня. «Думська» вирішила підготуватися, та й читачів своїх підготувати до цього ґрунтовно. Щоб розібратися, чи варто одеситам побоюватися змій, що мешкають у регіоні, і яким буде прийдешній рік, якщо припустити, що він хоч якось буде пов'язаний з характером і звичками цієї рептилії, ми звернулися до фахівців.

Ми зустрічаємося з директором одеського зоопарку Ігорем Біляковим у тераріумі. До того, як стати начальником усього муніципального звіринця, дипломований герпетолог (фахівець із земноводних і плазунів) завідував саме цим відділом. У той час у тераріумі можна було побачити навіть отруйних змій. Сьогодні тут утримують понад півсотні різних тварин: від крокодила до акваріумних рибок, від звичайного вужа до анаконди.

Біляков з радістю відгукнувся на можливість провести нам екскурсію і показати підопічних. Змії — давня любов директора зоопарку і, попри велику адміністративну зайнятість, Ігор Володимирович продовжує вивчати фауну плазунів півдня України. Він з гордістю демонструє нам одного за одним своїх підопічних і зазначає, що, як не дивно, але утримувати в неволі українських змій складніше, ніж екзотичних.

«Змій тримати вдома можна, але я б не радив тримати саме нашу фауну, — розповідає директор зоопарку. — Здавалося б, прості вужі чи полози, але вони дуже примхливі в утриманні, жовточеревик дуже агресивний і він щоразу буде розбивати собі морду об скло. Тропічних змій утримувати легше. Звичайно, ви маєте бути готові, проконсультуватися з фахівцями, підготувати відповідний тераріум, якісне обладнання, щоб змії почувалися комфортно».

За словами Ігоря Білякова, одеситам дуже пощастило. Зустріти в межах Одеської області дійсно небезпечного плазуна практично нереально. Єдина отруйна змія, чорна, як смола, гадюка Нікольського уподобала північ області, ліси Балтщини та Савранщини та зовсім не налаштована на спілкування з людиною.

«Це дуже рідкісна, червонокнижна змія, — розповідає Біляков. — Щоб із нею зустрітися, треба поїхати в Савранський ліс, жити там кілька років і спеціально її шукати».

Ще одна українська гадюка, степова, поки що до нас не добралася, її ареал закінчується на підступах до Миколаївської області. Утім, Біляков прогнозує, що через зміну клімату ця гадюка років через 10-15 добереться і до «наших широт».

За словами зоолога, смерть від укусу гадюки — це вкрай рідкісний випадок. Летальний результат можливий, якщо змія вкусить вас у шию або обличчя, або якщо у вас є серйозні хронічні захворювання.

«У разі укусу змії, тим небезпечніші та важчі наслідки, чим ближче місце укусу до головного мозку, — розповідає Біляков. — Зміїні отрути діляться на нейротоксини — паралізують нервову систему і гемотоксини, що руйнують елементи крові. У гадюк саме гемотоксин, який лізує стінки судин і спричиняє внутрішній крововилив. Загалом дуже неприємні наслідки, але смертельні випадки — велика рідкість».

Є в Одеській області ще одна змія, яку умовно можна вважати отруйною. Це звичайна мідянка. У тварини відсутні отруйні зуби, а токсична слина, заточена, щоб паралізувати дрібних ящірок, не є небезпечною для людини.

Найагресивніші з одеських змій — це полози. Обидва види: сарматський і жовточеревий занесені до Червоної книги України й досить рідкісні.

«У цих змій різні темпераменти, — уточнює герпетолог. — Сарматський полоз — інтелігентна, досить повільна змія. Вона може вкусити, але без задоволення, так би мовити. На відміну від сарматського, жовточеревий полоз — найбільша змія Європи, на хвилиночку, дуже агресивний і стрімкий. У полозів дуже гострі зуби, як голочки. Вони загнуті назад для утримання здобичі та залишають неприємні подряпини».

Найпоширеніша змія в нашій області — водяний вуж. А ось звичайний вуж, відомий своїми жовтими «вушками» — велика рідкість. Саме водяного вужа, дуже варіабельного за забарвленням, плутають із гадюками й масово винищують.

«На жаль, цей вид змії страждає від людини найбільше, — розповідає Ігор Біляков. — Навіть люди, які все життя рибалять або живуть у сільській місцевості, побачивши вужа у воді, приймають його за гадюку, хоча гадюка ніколи у воду не полізе. Усе, що ви бачите в місті, навколо міста, в лиманах, на пляжах — це все водяні вужі. Вони не кусаються. За своє життя я перетримав у руках десятки тисяч вужів і жоден не намагався мене вкусити. Вони шиплять, погано пахнуть, виділяють смердючу рідину, але щоб вкусити — це навряд чи».

За словами Білякова, останніми роками кількість змій в Одеській області зростає — дається взнаки поліпшення екології та зростання свідомості населення.

«Змії несуть величезну цінність для екосистеми, — розповідає директор зоопарку. — Це важливий елемент харчового ланцюга. По-перше, вони самі дуже інтенсивно регулюють чисельність дрібних гризунів, ящірок, жаб, а по-друге, ними харчується велика кількість інших тварин: лисиці, єнотоподібні собаки, норки, різні види птахів, а також хижі й голенасті (чаплі, лелеки). Крім того, у своїй масі люди стали більш освіченими і добрими до тварин. Раніше побачили змію — одразу за лопату хапалися, а зараз телефонують і запитують, що з нею робити. Люди змінюються на краще. Це видно не тільки по зміях, а й по тому, скільки різних тварин одесити приносять до нас у зоопарк».

Відповідаючи на наше запитання, що чекає одеситів у прийдешньому році Зеленої деревної змії, Ігор Біляков зазначив, що треба брати приклад з тварини, яка царює цього року.

«Змія, як жодна інша істота, овіяна різними легендами і небилицями, і наше завдання розвіювати їх, - упевнений зоолог. — Якщо ви подивитеся на неї без страху, то ви побачите, яка це красива тварина. Вона наділена нескінченною грацією. І коли ви це побачите, ви перестанете її боятися і полюбите».

«Є давнє китайське прислів'я про змію: «Спокоїться як камінь, тече як струмок, серед усіх тварин править мудрістю, бо не поспішає і не зволікає», — продовжує Ігор Біляков. — У змій є дві дивовижні якості — нескінченне терпіння і відчуття моменту. Вона може сидіти в засідці іноді навіть місяцями, але ніколи не проґавить моменту, коли він настав. Мені здається, що цього року терпіння українців буде винагороджено».