Біло-блакитний реванш: чи наступить Одеса на ті самі граблі? (колонка)

Одеська область традиційно вважалася однією з найбільш «біло-блакитних» в Україні — тут був високим рівень підтримки проросійських партій. Бессарабію за рівнем популярності таких партій можна було порівняти навіть із Донбасом.

З початком повномасштабного вторгнення здавалося, що на «біло-блакитних» остаточно поставлено хрест. Шок від дій російської армії і путінського керівництва сильно похитнув навіть найбільш проросійські частини нашої області. Еліти ОПЗЖ очікували розгрому і знищення, а багато яскравих представників цієї політичної сили робили публічні покаянні заяви про свої помилки і підтримку чинної влади, категорично засуджуючи російську агресію.

Однак невдовзі стало зрозуміло, що жодної розправи не буде, і навіть найодіозніші представники ОПЗЖ зберегли свої крісла та кабінети, публічно демонстрували різного роду нагороди, а відтак, в окремих випадках, перейшли в повзучий контрнаступ.

Так, наприклад, реальним головою Одеської облради багато хто називає Князя Хачатряна («короля доріг», у минулому главу фракції ОПЗЖ і великого бізнесмена), а Григорія Діденка вважають його молодшим партнером або навіть топменеджером на зарплаті.

У Болградській райраді, можливо єдиній в усій Україні, депутати голосують онлайн, зокрема й ті, хто перебуває за межами країни і хто робив явно пропутінські заяви перед повномасштабним вторгненням. Чого вартий тільки Віталій Градинар, який публікував напередодні вторгнення новорічне фото з Путіним. Він продовжує онлайн голосувати на сесіях райради, як ні в чому не бувало, явно перебуваючи не в Україні.

Ну або вже хрестоматійний спіч заступника голови облради Вадима Шкарівського (зрозуміло, від ОПЗЖ), який називав тероборону — бандформуваннями. Хто забув, внизу буде відео.

Паралельно зростає кількість тих, хто публічно (більш-менш прямо) підтримує ідею капітуляції на будь-яких умовах. Найяскравішим представником є один з обраних від «Слуги народу» народних депутатів Артем Дмитрук. У своїх публікаціях та інтерв'ю він закликає до миру з росією на будь-яких умовах. Його захищає статус нардепа, але, повірте, він далеко не єдиний, просто більш відкритий і впевнений у своїй безкарності.

«Біло-блакитні», які пережили 2004 і 2014 роки, тепер точно знають, що так само переживуть (чи вже пережили?) і 2022-й. Регіонали-ОПЗЖШники і ті, хто тяжіє до них, знову почали консолідуватися і готувати нові проєкти під умовною назвою «старі пісні про головне». У них великий досвід об'єднання.

А от чи зможуть об'єднатися патріотичні сили на виборах, чи ми матимемо десятки політичних проєктів із внутрішніми конфліктами та з'ясуваннями на тему того, хто є головним патріотом. Чи знову на двох козаків троє гетьманів?

Автор — оглядач «Думської» Володимир Імуш