Незвичайний баскетбольний матч відбувся сьогодні на спортмайданчику в Старобазарному сквері. Змагалися дві команди українських воїнів, які зазнали важких поранень.

У кожного з них нелегкий шлях відновлення після ампутації ніг, звикання до протезів і спроб знову знайти свій шлях у житті.

На думку керівника центру реабілітації реконструктивної хірургії Василя Рибака, адаптивний спорт дає змогу дуже якісно провести реабілітацію поранених ветеранів.

«Наша мета — не тільки проводити хірургічні втручання, а й соціалізувати пацієнтів, повернути їх до якісного життя. Ми залучили до цієї дуже важливої справи представників федерацій баскетболу, боксу, дзюдо, легкої атлетики, спортивні клуби та команди. Також залучені фахівці — лікарі-реабілітологи», — наголосив хірург.

Василь також наголосив, що суспільство має чітко розуміти, що воїни з інвалідністю — це наші молоді хлопці, які втратили здоров'я, захищаючи країну і всіх нас.

Серед воїнів не лише одесити, а й військовослужбовці з Києва та Миколаєва.

Десантник 81-ої Слобожанської бригади Сергій дістав поранення в Білогорівці Луганської області 2022 року. Висока ампутація залишила мало шансів на нормальне життя, але він не сумує. За його словами, перший освоєний протез приносив більше дискомфорту, ніж користі, тому вирішив зробити ще одну операцію.

«Я вирішив перейти на протез, зроблений за шведською технологією, яка віднедавна успішно застосовується і в нашій країні. Суть методу в тому, що титановий штифт імплантується в кісткову тканину ноги, а безпосередньо до штифта кріпиться вже сам протез. Підготовка до виходу на вулицю зі старим протезом займала в мене 40 хвилин і він не мав чіткої фіксації, з новим шведським немає таких проблем, він одягається за 30 секунд», — розповідає Сергій.

Воїн також зазначив, що такі тренування дуже допомагають у моральному плані: «Це насамперед спілкування і розрядка, як моральна, так і фізична. Це незвичайні емоції і задоволення — нам весело і цікаво».

Для десантника Геннадія життя розділилося на два періоди — до поранення і після. Під час одного зі штурмів він наступив на міну ПФМ-1, так звану «пелюстку».

«Я тепер дуже добре розумію людей, які нічого не можуть вдіяти з життєвими труднощами. Але треба жити далі і пересилити самого себе, щоб заново зрозуміти деякі речі», — розповідає він.

За його словами, такі тренування дуже важливі.

«Я провів тут лише кілька хвилин і мені вже подобається спілкування з хлопцями, тут усі свої. Я міг би спробувати грати в баскетбол на своєму протезі, але на візку навіть цікавіше — новий досвід, нові враження», — жартує Геннадій.

Старший матрос однієї з бригад Військово-морських сил України Вадим Громов лише місяць тому почав повертатися до нормального життя.

«Спочатку все було сумно, але я не один, нас таких дуже багато, бути разом набагато веселіше. Мені пощастило, мені вдалося зберегти коліно, тому протез дуже простий. Однак проблема в тому, що наші міста ще не пристосовані для інвалідів», — зазначив Вадим.

Відомий одеський баскетболіст Вадим Пудзирей також упевнений, що заняття колективними видами спорту дасть змогу пораненим воїнам набагато швидше увійти в нормальне життя.

«Я тут як тренер, але моє завдання полягає в тому, щоб хлопці якомога більше спілкувалися між собою. Колективний спорт — це завжди спілкування і спільні інтереси, такі ігри сприяють швидкій реабілітації», — підкреслив багаторазовий чемпіон Європи.

Матч розпочався після знайомства, з'ясування правил гри та невеликої розминки. Хлопці залишилися задоволені, перемогла дружба.

Автор — Сергій Смолєнцев, фото автора