Будівля Одеського археологічного музею, зведена у 1883 році, по праву може вважатися однією з архітектурних візитних карток нашого міста. Величний портик із колонами коринфського ордера та скульптура Лаокоона перед ним не менш впізнавані, ніж Оперний театр чи Потьомкінські сходи.

Однак сьогодні памятка архітектури потребує порятунку. Роки експлуатації та наслідки російсько-української війни не минули безслідно: фасади втратили частину декоративних елементів, а більшість вікон після ворожих ударів досі закриті листами фанери.

Студенти нової магістерської спеціальності «Реставрація архітектурних обєктів» Одеської державної академії будівництва та архітектури представили детальний проєкт відновлення будівлі.

Як повідомляє кореспондент «Думської», у разі реалізації цей проєкт дозволить не тільки повернути музею історичний вигляд, а й перетворити його на сучасний культурний простір із новими виставковими можливостями, відкритою науковою лабораторією, доступним середовищем та упорядкованим внутрішнім двориком.

За словами керівниці проєкту, викладачки ОДГАСА Наталії Мержиєвської, робота розпочалася з масштабного дослідження памятки. Майбутні архітектори вивчили архівні матеріали, провели натурні обстеження та під керівництвом фахівців ЮНЕСКО опанували методи лазерного сканування й фотограмметрії.

«По суті, ми провели для цієї будівлі повний чек-ап, а також УЗД і МРТ, — розповідає Мержиєвська. — Ми отримали її точну цифрову модель, обстежили конструктивні елементи, зафіксували пошкодження та підготували повноцінну науково-проєктну основу для подальшої реставрації».

Результати обстеження виявилися тривожними. За розрахунками студентів, фізичний знос будівлі становить майже 42%. Це ще не аварійний стан, але вже незадовільний, що означає: обєкт потребує проведення першочергових протиаварійних заходів.

У проєкті брали участь кілька студентів, кожен із яких відповідав за окремий напрям роботи. Одні займалися історичними дослідженнями та розробкою архітектурної концепції, інші — цифровим моделюванням, фотограмметрією, проєктуванням освітлення та впровадженням сучасних музейних технологій.

«Робота була спільною, але кожен відповідав за свій напрям, — розповів «Думській» студент першого курсу магістратури Сергій Єфрім. — Ми разом обговорювали концепцію, а потім розподілили завдання. Мені було особливо цікаво займатися лазерним скануванням, цифровою моделлю будівлі, системами освітлення та сучасними технологіями, які можна використовувати в музеї».

Головним результатом роботи стали одразу дві концепції розвитку музейного комплексу. В обох варіантах пропонується знести сараї у внутрішньому дворі, що не мають історичної цінності, замінивши їх сучасними функціональними приміщеннями.

Перша концепція передбачає максимально відкрити внутрішній двір для відвідувачів. Тут пропонують розмістити бібліотеку, громадський простір із невеликим амфітеатром, місця відпочинку та панорамні вікна, крізь які відвідувачі зможуть спостерігати за роботою реставраторів у музейній лабораторії.

«Ми хотіли, щоб музей перестав бути місцем, куди приходять лише подивитися на експонати, — розповіла студентка Катерина Мельник. — Він має стати простором, де можна відпочивати, навчатися, спостерігати за роботою фахівців і проводити час».

У другій версії двір залишається більш камерним. Він також стає частиною музею, проте використовується насамперед для наукової роботи, тематичних виставок та освітніх заходів. Тут планують розмістити сучасну реставраційну лабораторію, де студенти зможуть проходити практику.

Одним із найскладніших питань, за словами студентів, стала безбарєрність. Автори проєкту запропонували кілька варіантів встановлення підйомників та організації маршрутів для маломобільних відвідувачів, намагаючись мінімально втручатися в історичні конструкції памятки.

«Для памятки архітектури впровадження безбарєрного середовища — це завжди дуже непросте завдання, — зазначив Сергій Єфрім. — Ми шукали рішення, які дозволять зробити музей доступним, практично не зачіпаючи історичні конструкції будівлі».

Автори проєкту запропонували встановити біля головного входу зовнішній підйомник — за принципом того, що сьогодні працює біля залізничного вокзалу. Крім того, у першій концепції проєкту передбачили пандус, який дозволить піднятися з дворика на експлуатований дах бібліотеки та потрапити на рівень другого поверху музею. Усередині будівлі може бути встановлено ліфт, який зробить доступною всю експозицію.

Окрім архітектурних рішень, студенти розробили пропозиції щодо художнього підсвічування фасадів, модернізації внутрішнього освітлення та використання інтерактивних технологій, здатних зробити експозицію більш сучасною та привабливою для відвідувачів.

Окрему увагу автори приділили організації самого музейного простору. Сьогодні, на їхню думку, маршрут відвідувачів побудований не найзручнішим чином. Проєкт пропонує створити безперервну екскурсійну траєкторію, яка проходитиме через усі експозиційні зали, внутрішній двір, відкритий виставковий майданчик і завершуватиметься сувенірною зоною.

«Мені здається важливим максимально інтегрувати музей в історичний простір міста, — розповіла «Думській» випускниця магістратури Марина Богаченко. — Ми хотіли створити єдиний маршрут, який обєднував би Археологічний музей, Приморський бульвар, Потьомкінські сходи, Оперний театр та інші знакові місця Одеси».

Під час досліджень студентка виявила на старих фотографіях XIX століття втрачені декоративні елементи фронтону, які зникли, ймовірно, у роки Другої світової війни. У проєкті пропонується відтворити їх на основі історичних зображень, повернувши будівлі первісну композицію.

За словами Наталії Мержиєвської, головна цінність проєкту полягає в тому, що це не звичайна студентська робота.

«Ми свідомо робили не навчальний проєкт «у шухляду», — зазначила викладачка. — Це повноцінна науково-проєктна робота, яку вже сьогодні можна використовувати. Ми передали її профільним міським структурам та Міністерству культури. Більше того, продовжуємо презентувати проєкт на профільних конференціях та заходах, присвячених збереженню культурної спадщини».

Нова магістерська спеціальність «Реставрація архітектурних обєктів» зявилася в академії зовсім недавно. За словами викладачів, Одесі вже сьогодні гостро потрібні фахівці, здатні працювати з історичною забудовою, здійснювати цифрову паспортизацію памяток та розробляти сучасні проєкти їхнього збереження.

«Архітектор сьогодні повинен не просто зберегти памятку, — вважає Наталія Мержиєвська. — Він повинен зробити так, щоб історична будівля продовжувала жити, була цікавою для людей і залишалася затребуваною ще багато десятиліть».